Пригоди Вернера Гольта
- Автор: Нолль Дитер
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Юрій Михайлюк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пригоди Вернера Гольта». Краткое содержание книги:
Радянським читачам відомі його книги «Старе й нове», «Мадам Перлон», «Сонце над водами». Роман «Пригоди Вернера Гольта», написаний у 1960 році, був удостоєний премії імені Генріха Манна. Цікаво і захоплююче розповідає письменник про німецьку молодь, одурманену чадом фашизму, про її боротьбу, тривоги, сумніви, кохання, про пошуки нових шляхів у житті…
Роман «Пригоди Вернера Гольта» є великим творчим успіхом молодого письменника. Як і більшість героїв його роману, він народився в 1927 році, брав участь у другій світовій війні, пережив усі її страхіття…
Він прискорив ходу, майже прийнявши рішення. Лісова хатина біля озера, очевидно, зовсім самітня, в горах, далеко від великих міст. Перед Гольтом постала ідилічна картина. Він повернувся думками до дійсності лише тоді, коли в дворі біля будинку оббивав сніг з черевиків.
В передпокої Брігітта взяла в нього пальто. Гольт крізь не-причинені двері заглянув у кухню, там поралася якась літня жінка.
— Ваша тітка, — пояснила Брігітта, — взяла до себе на кілька днів куховарку пана комерційного радника.
— Не може цього бути! — вигукнув Гольт. — Невже моя тітка неспроможна сама зварити картоплю в лушпинні?
— Комерційний радник Реннбах, — пояснила Брігітта, — привіз багато різних продуктів, зокрема птицю і американські консерви.
— На мій погляд, він просто спекулянт! — зауважив Гольт. — А для чого все це?
Брігітта голосно промовила:
— Ваша мати неодмінно хоче говорити з вами!
Фрау Гольт сиділа на дивані між своїх пуделів. Перед нею на журнальному столику лежали розпечатані листи.
— Сідай, будь ласка, ближче, — сказала вона. — Мені треба з тобою поговорити. Куритимеш? Будь ласка.
Холодний офіційний тон матері, як завжди, дратував Гольта; він узяв сигарету і присилував себе заспокоїтися. Фрау Гольт тримала в руках листа.
— Лист від твого батька. Він турбується, де ти. Хіба ти не сказав йому, що їдеш до мене?
— Можна мені прочитати? — запитав Гольт, запалюючи сигарету.
Фрау Гольт сховала лист в конверт.
— Те, про що пише твій батько, для тебе не являє інтересу, — сказала вона і простягла руку за іншим листом.
Гольт відкинувся на спинку крісла.
— Найближчими днями ми чекаємо гостей, — продовжувала фрау Гольт. — До нас обіцяє заїхати Карл Реннбах з Бремена. Він автомашиною вирушає на кілька днів у справах в Рурську область, а звідти у Людвігсгафен і Мангейм. У нас він зробить зупинку, щоб зустрітися з радником юстиції доктором Доерром.
Гольт замислився. Він примружився й закліпав очима — їдкий дим від сигарети, що висіла у нього на губах, зайшов в очі. Гольт намагався уявити собі, де саме на карті знаходиться Людвігсгафен. «Чи це далеко від Шварцвальда?»
— Сподіваюсь, ти розумієш, що для тебе означає цей візит? — сказала фрау Гольт.
— А що ж саме він для мене означає?
— Мокка, відчепись! — прикрикнула фрау Гольт на одного з пуделів, що, витягнувши морду, обнюхував її обличчя. — Якщо ти справиш на Карла хороше враження, — пояснила мати, — то може статися, що в майбутньому він, можливо, потурбується про твою долю.
— Ага! — сказав Гольт і підвівся, але мати порухом руки запропонувала йому знову сісти.
— Ще кілька слів про доктора Доерра, — промовила вона трохи байдужіше, ніж завжди, і Гольт за її спокійним тоном, за звичним для неї самовладанням раптом відчув якийсь неспокій. — Я знайома з радником юстиції Доерром понад двадцять років. Після першої світової війни він був президентом земельного суду. У 1933 році, через належність до партії центру, йому довелося залишити судову практику і перейти працювати в промисловість. Під час великих повітряних нальотів він втратив дружину і обох дочок. Зараз це надзвичайно впливова людина, що користується довір'ям як окупаційних властей, так і німецької адміністрації. Він член створеної цими днями зональної ради, яка консультуватиме англійську військову адміністрацію. У зв’язку з цим, мабуть, з доктором Доерром і хоче проконсультуватися Карл… — Вона зробила багатозначну паузу. — Ти знаєш, — почала знову мати, наголошуючи кожне слово, і підняла руку, вимагаючи особливої уваги, — ти знаєш, що я до твого темпераменту, до твоєї часто приголомшливої самовпевненості і властивої теперішній молоді безцеремонності ставлюся з повним розумінням. Але я хочу, щоб ти з радником юстиції Доерром, а також з дядьком Карлом був винятково чемним, шанобливим, скромним і стриманим. Сподіваюсь, ти врахуєш бажання твоєї матері.— Вона опустила руку, і пальці її зникли в рудій шерсті пуделя, що лежав поряд. — Оце і все. — І мати привітно додала — А тепер розкажи мені про твою гулянку з Геннінгом.
— Краще не треба! — відказав Гольт і посміхнувся. — Наша теперішня безцеремонність завела нас трохи задалеко. Крім того, ці дівчата стоять значно нижче за нас у соціальному відношенні, а ти ж, мамо, знаєш: такі речі треба робити так, щоб усе було шито-крито!
Фрау Гольт і оком не зморгнула, навпаки, вона навіть схвально кивнула. Гольт підвівся.