Третій фронт

— Це ти! Бар-Кончалаба! — скрикнув, несподівано кинувся до мене, спробував схопити за шию й придушити. Це було досить несподівано, — але ж неможливо досліджувати чудовиськ без миттєвої реакції. Я встиг відскочити, потім відштовхнув нападника. Він покотився підлогою, вдарився об полицю, на бідолаху почали падати книжки. — Ай! Ой! — заверещав.

Я розгріб купу, допоміг підвестися.

— Тільки не хапай мене за горлянку, бо вдарю ще сильніше, — попередив я.

— Ти знаєш, що я через тебе пережив? Наскочило СБУ, арештували, допитували два тижні, конфіскували всі книжки, половину розікрали! Я ледь не збанкрутував, мені зламали два ребра і вибили передні зуби! Усе через тебе! — Продавець знову кинувся на мене, але я виставив кулаки, і він зупинився. — Що тобі потрібно?

— Кілька книжок.

— Я не буду з тобою розмовляти!

— Будеш, — сказав я тихо. Він хотів щось обурено сказати, але змовчав.

— Тоді не я наслав на тебе СБУ. Я сам просидів у СІЗО кілька років і ледь вижив.

— Я не хочу мати з тобою жодних справ. Досить!

Тобі доведеться.

— І чому?

— Є кілька вагомих причин. Перша — якщо ти відмовишся, до тебе знов приїде СБУ.

— Так вони тебе і послухаються!

— Не мене. Адміністрацію Президента. Ось, подивився. — Показав йому посвідчення.

Букініст ошелешено вирячився, ледь не на зуб пробував.

Це фальшиве посвідчення.

— Хочеш перевірити?

— А ще які причини?

— Ось ця, — я показав букіністу пістолет. — Пристрелю, якщо не схочеш мені допомогти або будеш брехати. А ось іще одна.

— Показав йому гроші.

І чого ж ото одразу не було почати з цієї причини? Мої консультації коштують дорого.

— Я знаю. І готовий заплатити.

— Добре. Що тебе цікавить?

— «Катехізис» Лаврентія Зизанія. Де його можна знайти?

Букініст нервово зареготав і подивився, наче на ідіота.

— Усі екземпляри знищені. Всі до одного. — Він розвів руками.

— Я чув інше.

— Що саме? — Букініст не припиняв посміхатися.

— Один екземпляр у Києві таки є. У приватній колекції.

— Маячня! — Букініст нервово засміявся.

— Ні. Не маячня.

— Я не знаю, про що ти говориш.

— Знаєш.

— Не знаю! Ти верзеш маячню! Усюди написано, що «Катехізис» Зизанія не зберігся! Жодного примірника!

— Три примірники було конфісковано совітами у Варшаві, де їх зберігали ще кілька століть. Доля двох невідома, найімовірніше, їх вивезли в Москву. А ось третій лежав у таємному книгосховищі ЦК КПУ, де до нього мали доступ одиниці. У 1991 році, після заборони компартії, стародрук загадково зник. Тоді зникло багато книжок, а двоє бібліотекарів загадково померли. Але ніхто не звернув на це уваги — не до того було.

Букініст перелякано подивився на мене. Він не чекав від мене такої обізнаності.

— Звідки ти це все знаєш?

— Знаю. Один примірник точно в Києві.

— Був у Києві, але де він зараз — невідомо! — запевнив букініст. Я подивився йому в очі.

— Якщо ти приведеш мене до «Катехізису», я дозволю тобі взяти будь-яку книжку з тієї колекції. Будь-яку.