Таємниця підводного човна

Правильно все казала Галка. Дуже правильно й справедливо, аби такий чоловік, як Союзов, пережив це спокійно. Дівчину можна зрозуміти: це була її перша велика, справжня перемога. І справді реальний і найбільший подвиг, здійснений її вихованцем Футболом за все його не таке вже й довге страусяче життя. Ні, не слід, любі читачі, засуджувати Галку за те, що втратила вона зараз пильність.

Страуса теж не варто лаяти — його точно не варто. Бо за мить він здійснить ще один подвиг. Останній подвиг у нашій історії.

Вже зовсім поряд, просто над палубою, кружляли вертольоти. Зменшилася відстань між «Ковчегом» та кораблем перехоплення. Сонце саме було в зеніті, Галка підняла голову, прикрила очі долонею від сонця, щоб помахати вертолітникам. Її зовсім перестав цікавити майже переможений ворог.

Завжди в таких історіях є оте фатальне «майже». Адже навіть перебита навпіл змія крутиться в агонії. Хижак у смертельному капкані теж має можливість завдати останнього удару хижими зубами. Напасти з останніх сил, підігрітий ненавистю.

З адміралом Віктором Союзовим сталося те саме.

Ніхто ж не знав, що ключі від кліток у нього в одній кишені, а пістолет — у другій. Не можуть подумати про сховану зброю дівчинка зі страусом. А надто, коли все так добре йде, плани здійснюються, перемогу здобуто порівняно легко, а ворог — ось він, на палубі валяється. На тому боці, де кишеня з пістолетом.

Увесь цей час воронована сталь тиснула адміральське стегно. Зараз, коли вже не було йому чого втрачати, забув адмірал про рештки здорового глузду. Публічна поразка від дівчини й страуса помножилася на приниження, і це розпалило в ньому таку люту зненависть…

Намагаючись не робити різких рухів, плавно й тихенько, засунув Союзов руку в кишеню, вдаючи, що просто так собі перекручується з боку на бік на жорсткій палубі. Намацав руків’я пістолета, витяг його з кишені.

Дівчинка з кісками акурат на лінії вогню.

Палець на спусковім гачку, другий палець скидає запобіжник.

Клац!

Чи почула Галка, чи відчула — враз повернулася на звук. Уздріла націлену на себе зброю, справжнісіньку, не іграшкову. Ніхто ніколи на неї ще пістолета не наводив. Бачила кілька разів у двох пригодах з Даньком і Богданом пістолети, але так, щоб просто на неї, та ще й ненависть в очах адмірала палає, наче газова камфорка…

Зараз усе станеться.

Палець на спуску пройшов свій шлях рівно до половини.

Вклякла дівчина. Застигла на місці. Смикнулася б убік — врятувалася б, навряд чи стріляв би адмірал удруге. Може, й одумався б… Та не змогла дівчинка смикнутись. Тільки слабкий крик із себе видушила.

Цього виявилося досить відданому страусу Футболу, який розумів свою найкращу приятельку не те що з півслова — з півзвуку.

Обернувся. Вгледів небезпеку. І зробив не те, що міг би звеліти йому розум — не кинувся на адмірала, намагаючись ударити по руці й вибити пістолет. Чи просто копнути ногою не встиг би. Бо хай і невеличкий у страусів мозок, та він усе чітко зрозумів. А серце його виявилось більшим. Добрим, гарячим, відданим.

Саме серце штовхнуло страуса вперед, між дівчинкою та кулею.

У той момент, коли палець на спуску Нарешті пройшов шлях до кінця, гахнув постріл.

Прийняло розпечену кулю велике страусове серце. І відвернуло вірну смерть дівчинки Галі.

— Ні-і-і-і-і-і-і-і!!! — закричала вона, аж звірі озирнулись на неї, та й люди почали з’являтися на палубі, аби глянути, чому тут аж до стрілянини дійшло.

Упав страус як підкошений. Кинулася Галка до нього, заливаючись слізьми.

А Союзов, спритно підхопившись і вже не маючи іншої дороги, кількома широкими стрибками перетнув палубу й полетів через борт У воду.