Таємниця підводного човна

— Є! — вигукнув засапаний Кашкет, підбігаючи до адмірала Союзова, що стояв на капітанському мостику й дивився перед собою в бінокль.

— Чого ти як босяк, — беззлобно буркнув Союзов, не відволікаючись від розглядання обрисів Грецької бухти. — По-перше, звернися, як положено. А по-друге, що там у тебе є?

— Вибачте, товаришу адмірал! — виструнчився Кашкет. — Дозвольте доповісти, товаришу адмірал?

— Отак, — вдоволено кивнув той. — От і вчи вас, чумичок, дисципліні. Дозволяю, доповідай.

— Наші акустики виявили попереду чіткий сигнал. Предмет рухомий, і це…

— Нічого іншого, крім жалюгідної «Рибки», там бути не може, — Союзов не дав йому завершити рапорт. — Хіба що Грецька бухта — територія, де місцеві субмарини здійснюють свій щоденний променад. Або там у них, як у тому старому анекдоті, гніздо, ги-ги-ги. В смислі, база якась така, невідома. Особливо секретна, тільки не для нас.

— Навряд.

— Ось я й кажу, вдоволено кивнув Союзов, навіть для чогось облизнув губи, мов ласий до свіжої сметани кіт, обсмикнув білий кітель. — Ну що, бойова тривога? Як думаєш, пришелепкуватий Капітан здасться після першого пострілу чи після другого?

— Піеля третього. Вони тут уперті, — відповів Кашкет. — Та все одно рано чи пізно нагинаються під сильніших.

— Третім пострілом я його разом зі скарбами на корм рибам перероблю! — гаркнув Союзов. — Хіба що він ще не встиг знайти «Сома», але це нікого не порятує. Ми самі й «Сома» на брухт перетворимо. Буде тут не Грецька бухта, а кладовище підводних кораблів, старих і нових. Давай, оголошуй бойову тривогу.

Та раптом позаду них почулися легкі швидкі кроки.

Озирнулися Союзов із Кашкетом. На капітанський мостик піднімалася Галка.

— Чого тобі? — зараз адмірал зовсім уже не збирався навіть удавати привітного.

— Треба дещо вам сказати. Згадала тут…

— Слухай, Галю, — грубо перервав її адмірал, — дівчатам на військових кораблях взагалі не місце. Для тебе я сьогодні зробив виняток, бо ти прийняла мої умови, та й настрій у мене нині в цілому непоганий. Але якщо на кораблях є святе місце, де дівоча ніжка абсолютно не повинна ступати, то це капітанський місток. Геть звідси!

Тепер білосніжний красень адмірал зовсім перестав бути офіцером і джентльменом. Проте Галку, схоже, це не надто збентежило.

— Гаразд, — промовила вона спокійно, ніби й не на неї накричав Союзов. — Тоді давайте спустимося вниз. Про те, що я хочу сказати, на капітанському містку справді говорити не слід.

— Чому за нею ніхто не приглядав? — визвірився адмірал на Кашкета.

— А команди не було! — розвів той руками. — Та й не робила вона нічого особливого. Так, крутилася біля кліток, з пташкою своєю ніби гралася…

— «Ніби», «гралася»! — передражнив його Союзов. — На все вам команда потрібна! Ні до чого своїми головами додуматися не здатні!

З цими словами адмірал, відсторонивши Кашкета, кивнув дівчині з кісками, велячи йти вперед. Сам віддав стерновому потрібні розпорядження і швидко збіг металевими східцями за Галкою вниз. Кашкет посунув за ними. У цього не вистачало на несподівану пасажирку зла: мало того, що фактично сама напросилася, та ще й намагається у щось тут втручатися. Якщо вона потурбувала адмірала задля якоїсь дурниці, то вона в нього зараз ще потанцює! Це вже точно!

Загалом Кашкет не любив дітей. Своїх не було, та й не дуже йому хотілося. Мав з ними справу вимушено, бо адмірал так велів. Йому дуже подобалося дітей дурити, а ще більше — карати. І ось зараз Кашкетові хотілося отримати від Союзова наказ посадити це дівчисько в клітку разом зі страусом. Або й узагалі… зробити це без наказу. Чомусь він був певен: адміралові таке рішення сподобається.

Тим часом вони пройшли на палубу, до плавучого зоопарку. Страус і далі походжав там біля клітки зі своєю новою подругою. Він та інші представники фауни, що пливли на «Ковчезі», вже трошки заспокоїлись, звикнувши один до одного. Матроси сновигали палубою, виконуючи раніше віддані офіцерами команди, й зовсім не зважали на звіринець, дівчинку з кісками та Футбола. Тільки забачивши Союзова, на ходу козиряли йому, аби далі бігти виконувати наказ і готуватися до торпедної атаки.

Ставши між клітками, Галка озирнулася, переконавшись, що страус поруч, на відстані простягненої руки, і зміряла адмірала Союзова, а заразом і Кашкета уважним і трошки навіть печальним поглядом.

— Що таке? Кажи швидше, — поквапив адмірал. — Бо на тебе зараз взагалі немає часу, і вибачатися за свою неввічливість я не збираюся. Ти, дурне дівчисько, відволікаєш мене від дуже важливих…

— Я бачу, матроси на крейсері активно забігали, — Галка теж не збиралася зараз демонструвати своє гарне виховання й давати старшим договорити. — Побачили ціль чи як це у вас називається?

— Так точно, дєточка! — адмірал, блазнюючи, взяв під козирок, те саме зробив і Кашкет. — Скоро для когось усе скінчиться, і тоді ми вже конкретніше поговоримо про наші справи зі страусом.