Рушниці Авалона
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Серия: Хроники Амбера #2
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Рушниці Авалона». Краткое содержание книги:
Вирвавшись з ув'язнення, Корвін виявляє, що темні сили, викликані їм, загрожують неминучою загибеллю не лише його ворогам, але і йому самому та всьому тому, що йому дороге.
І тепер Принц Корвін повинен вирішити, що йому важливіше — помста або благополуччя Амбера.
А якщо він дійсно знайшов спосіб знищити Амбер? Адже тоді зникнуть не тільки Відображення, але і все суще у Всесвіті.
Тим більше я не маю права говорити, що Дворкін живий. Не можна допустити, що б у руки моїх братів і сестер потрапила така грізна зброя.
Як я вже говорив, всі члени нашої родини дуже практичні.
Я допив вино, витягнув люльку, прочистив її і туго набив.
— Ось, власне, і вся моя розповідь, — сказав я, підводячись і прикурюючи від лампи. — Коли зір до мене повернувся, я втік з Амбера. Деякий час я жив на Лорені, де і зустрівся з Ганелоном. Потім прийшов сюди.
— Для чого?
— Це місце нагадує мені Авалон, який я знав.
Я навмисно побіжно згадав про Ганелона, сподіваючись, що Бенедикт не стане мене про нього розпитувати. Мені б не хотілося говорити, що колись ми були знайомі, і я думаю, мій супутник теж зрозумів, що йому належить тримати язик за зубами.
Як я і припускав, Бенедикт не звернув на Ганелона ні найменшого уваги. Мого брата цікавило інше.
— Як тобі вдалося втекти? — Запитав він.
— Мені допомогли вийти з камери, — зізнався я. — А далі… у палаці багато потаємних місць, про які Ерік нічого не знає.
Я посміхнувся і запихкав трубкою.
— Добре мати друзів, — зауважив він як би у відповідь на мою невисловлену думку.
— Думаю, у кожного з нас знайдуться друзі в Амбері.
— Хочеться вірити, — коротко сказав він і, на секунду задумавшись, додав: — наскільки мені відомо, ти частково видовбав двері в камері, намалював на стінах якісь картинки і підпалив постіль. Вірно?
— Так. Мабуть, тривале ув'язнення впливає на психіку. Я і сам розумію, що вів себе більш ніж дивно.
— Я не заздрю тобі, брате. Скажи, що ти збираєшся робити?
— Чесно кажучи, ще не вирішив.
— Може, ти хочеш залишитися тут?
— Сам не знаю. Як йдуть справи в Авалоні?
— Тут командую я. — Судячи з його тону, це був не виклик, а констатація факту. — Думаю, мені вдалося позбавити Авалон від небезпеки, що загрожувала йому. Якщо я правий, зараз настануть спокійні часи. Ціну я, звичайно, заплатив високу, — тут він мимоволі кинув погляд на свою куксу, — Але гра вартувала свічок.
І він почав говорити про те, що я вже чув від хлопчиська-дезертира, а потім розповів про битву. Коли проводирка відьом загинула, її солдати розбіглися в різні боки. Авалонці кинулися навздогін і майже всіх перебили, а печери знову завалили камінням. На всяк випадок Бенедикт залишив поряд з ними кілька патрульних загонів.
Він ні слова не сказав про свою зустріч з Лінтрою.
— А хто вбив проводирку? — Поцікавився я.
— Це зробив я, — відчеканив він, і кукса його мимоволі смикнулася. — Але я завагався, перш ніж нанести перший удар. Не можна було зволікати.
Я відвів очі вбік, і Ганелон наслідував моєму прикладу. Коли я знову подивився на Бенедикта, обличчя його було спокійним.
— Ми шукали тебе. Ти хоч знаєш про це, Корвін? — Запитав він. — І Бранд, і Жерар з ніг збилися, проходячи безліч Відображень. Ти дійсно вгадав те, що сказав Ерік, пояснюючи причину твого зникнення відсутності. Ніхто не повірив йому на слово. Багато разів ми намагалися зв'язатися з тобою, але твоя карта залишалася холодною. Мабуть, пошкоджений мозок блокує контакт. Цікава деталь. Тим не менше ми вирішили, що ти загинув. Потім до пошуків приєдналися Джуліан, Каїн і Рендом.