Рушниці Авалона
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Серия: Хроники Амбера #2
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Рушниці Авалона». Краткое содержание книги:
Вирвавшись з ув'язнення, Корвін виявляє, що темні сили, викликані їм, загрожують неминучою загибеллю не лише його ворогам, але і йому самому та всьому тому, що йому дороге.
І тепер Принц Корвін повинен вирішити, що йому важливіше — помста або благополуччя Амбера.
Отже, Джуліан, Каїн, Жерар. Джуліан мене ненавидів, Каїнові я був байдужий, а з Жераром нас зв'язували хіба спільні спогади часів нашої юності. Так хто ж? Питання першорядної важливості від якого залежала моя доля, і Бенедикт мені не відповість на нього до тих пір, поки не дізнається моїх планів. Сказавши, що підтримує зв'язок з Амбером, він ясно дав зрозуміти, що, по-перше, може в будь-яку хвилину зі мною розправитися, а по-друге, що йому забезпечений захист у разі небезпеки. І він сказав про це на самому початку розмови, навіть не встигнувши мене вислухати. Можливо, позбувшись руки, Бенедикт став обачнішим, адже я ніколи не давав йому приводів для невдоволення. Значить, мені теж доведеться бути гранично обережним. Шкода, звичайно, адже ми були братами і не бачилися цілу вічність — в буквальному сенсі слова.
— Виходить, усі ми діяли передчасно, — зауважив я, крутячи кухоль з вином у руках.
— Не всі, — сказав він.
Я відчув, що червонію.
— Вибач.
Він коротко кивнув.
— Я тебе слухаю.
— Що ж, мабуть, Ерік порахував, що трон пустує занадто довго, і для початку вирішив позбутися від безпорадного, але небезпечного суперника. Однак я залишився живий, хоч Ерік і підстроїв ту саму автомобільну катастрофу, про яку я тобі казав.
— Звідки ти знаєш? Чи це знову здогади?
— Флора практично зізналася, що він мав безпосереднє відношення до аварії.
— Цікаво. Що було далі?
— Травма черепа допомогла мені куди краще, ніж Зігмунд Фрейд, до якого я колись звертався. Я почав смутно згадувати минуле, в особливості після зустрічі з Флорою. Мені вдалося переконати її, що пам'ять повернулася до мені повністю. І Флора розговорилася… Потім з'явився Рендом, рятуючись від погоні, і я…
— Рятуючись від погоні? Хто за ним гнався? Що трапилося?
— Якісь дивні істоти з одного з Відображень. Я не знаю, в чому там була справа.
— Цікаво, — повторив Бенедикт, і я згідно кивнув.
Будучи в'язнем, я часто згадував громил, що увірвалися в будинок Флори. Мені було незрозуміло, навіщо Рендом тікав від них і чому звернувся за допомогою саме до мене. З моменту нашої зустрічі нам постійно загрожувала якась небезпека. До того ж я був зайнятий своїми думками, а він не пояснив, з якою метою прийшов на Відображення Земля. Тоді це не здалося мені дивним, а потім події розвивалися надто стрімко — аж до того моменту, як мене посадили в камеру. Бенедикт був правий. Цікава історія. І над нею варто було серйозно поміркувати.
— Мені вдалося обдурити і Рендома, — продовжував я, — він повірив, що я хочу захопити трон, в той час як мені потрібно було тільки одне: повернути пам'ять. Ми вирушили в Амбер, але волею долі опинилися в Рембо. По дорозі я розповів Ренді все без приховування і він порадив мені пройти Лабіринт. Як тільки мені випала ця можливість, я нею скористався, а опинившись в центрі Лабіринту і ставши колишнім Корвіном, негайно перемістився в Амбер.
Бенедикт посміхнувся.
— Бідний Рендом, — сказав він.
— Так, несолодко йому довелося. За вироком Мойри, він повинен був одружитися на сліпій дівчині по імені Віала і залишитися в Рембо рівно на рік. Рендом погодився, і пізніше я дізнався, що він дотримав слова. До речі, Дейдра, яка врятувалася втечею з Амбера, теж залишилася в Рембо.
Я допив вино, і Бенедикт, побачивши, що пляшка порожня, дістав з скрині нову. Вино було краще колишнього — напевно, з особистих запасів.
— Опинившись у палаці, я пробрався в бібліотеку, і обзавівся колодою карт. Я домігся того, чого хотів. Потім в кімнату несподівано ввійшов Ерік, і через кілька хвилин ми вже билися на шпагах. Я поранив його і напевно вбив би, якщо б не прибігла варта. Я втік, зв'язався з Блейзом, і він перетягнув мене на своє Відображення. Решту ти напевно знаєш від своєї людини. Ми з Блейзом стали союзниками, оголосили Еріку війну і програли битву. Блейз впав з вершини Колвіра, але я встиг кинути йому колоду карт, і він її піймав. Наскільки я зрозумів, тіло його не було виявлено. Я не знаю, загинув він чи ні.
— І я не знаю, — сказав Бенедикт.
— Таким чином я потрапив у полон, і мене змусили бути присутнім на коронації Еріка. Я коронував себе раніше, ніж цей паскудник, — вибач, я вилаявся без жодної задньої думки. Потім він наказав випалити мені очі і кинути в найпохмуріше підземелля Амбера.