У різних виданнях вже не одне десятиліття кочує красива легенда — про те, що таке зло, холод, світло, пітьма?
Згадаємо її і ми.
Буцімто професор в якомусь університеті задав своїм студентам «підступне» запитання: «Все, що існує, створене Богом?»
Студенти притихли, вловивши в тоні пана професора якусь каверзу. Чи й пастку. І лише один юнак ствердно відповів: так, все, що існує, створене Богом.
Пан професор, який відзначався безбожництвом, єхидненько так запитує: «Якщо Бог створив, як ви стверджуєте, все, то виходить, що Бог створив і зло?
Адже воно існує.
Отже, кимось створене. То виходить, Бог — є зло?»
Професор був задоволений, що «спіймав» студентів і взяв над ними гору. Але той юнак раптом запитує: «Пане професоре, а холод існує?..»
Не відчуваючи пастки, пан професор відповів ствердно.
Але юнак раптом на своєму затявся: «Холод насправді не існує. Бо те, що ми вважаємо холодом, насправді є відсутністю тепла. Абсолютний нуль — 460 градусів по Фаренгейту — є повною відсутністю тепла. Матерія стає інертною і не здатною реагувати при цій температурі. Тому холоду, як такого не існує. Просто людство створило це слово, аби пояснити те, що ми відчуваємо при відсутності тепла».
Пан професор тільки й устиг набрати повітря в легені, але студент встиг його випередити: «Пане професоре, а темрява існує?»
— Так, існує, — відповів професор не задумуючись.
— І темрява не існує, — гнув своє підступний студент. — Бо насправді темрява є відсутність світла — всього лише. А тому ми можемо вивчити світло, але аж ніяк не темряву. Використовуючи призму, можемо розкласти світло на кольори і вивчити різні довжини хвиль кожного з них.
Але як виміряти темряву?
Просто промінь світла може освітити темряву — та й по тому. Але він нам не підкаже, що таке темрява. Як і не підкаже: наскільки той чи той предмет темніший за інший такий же предмет. Виходить, вимірюється лише, яка кількість світла там присутня. Виходить, термін «темрява» — це всього лише термін, що використовується для того, аби пояснити факт відсутності світла».
Відчувши, що він програє — і де цей каверзний і підступний студент взявся? — пан професор розгубився. Але студент, не давши йому бодай хвильку подумати, запитав його: «Ось тепер, я хочу почути від вас: чи існує зло?»
— На жаль, так, — відповів професор вже впевненіше. — Я гадаю, що не треба наводити тут приклади зла, адже воно трапляється у світі постійно. На жаль, на жаль…
— А я певний, що зло не існує, — відповів студент, переходячи в наступ на пана професора. — Бо як його фізично виміряти? Воно навіть не існує для нього самого. Зло є всього лише відсутність Бога. А тому воно схоже на темряву і холод, теж створений людьми термін, аби описати відсутність Бога.
Отже, Бог не створював зло. Бо зло не є віра чи любов, які існують як світло й тепло. Зло, ще раз наголошую, це відсутність у серці людини Божественної любові. Тож воно схоже на холод, що настає коли немає тепла, або як темрява, що настає, коли немає світла…
Ім’я професора не збереглося.
Ім’я ж студента буцімто було Альберт Ейнштейн.
СКАЗАННЯ ПРО ЖОВТОГО КАРЛИКА
Імперія Сонця. «Я б землю покинув і в небо злітав…». Воно вже пройшло половину свого шляху. Терем Божий, з якого дивляться на нас очі янголів. Ярило їде… Б’є родюча ярість. Амон— Ра в золотій священній барці. Радість народів і страх тьми. Тіаунака — «діти Сонця». Засновник «сонячної науки». Грецьке слово «геліос». Сім кобилиць по крутих небесах тягнуть свою колісницю. Кам’яні баби були колись людьми? Молодик на ймення Наркіс глянув на Сонце. І звуться вони поетично: сонцевики.
Ми молимось Сонцю,
Безсмертному Світлу,
Чиї коні швидкі.
«Авеста», священна книга давніх іранців.
«Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко».
З українських співанок.
