Женька Жменька-Едісон
- Автор: Билкун Николай Васильевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Женька Жменька-Едісон». Краткое содержание книги:
Та тільки-но хлопці відчиняють кабіну телефону-автомата і дістають кусачки, як іззаду лупає чийсь голос:
— Ви що тут робите, шкети?
… Так починаються цікаві й несподівані, смішні, а часом неприємні пригоди «винахідника» Женьки Жменьки та його «асистента» Коті Оберемка, про які ви дізнаєтеся, прочитавши цю гумористичну повість.
Вони склали в яму хмиз і запалили. А коли хмиз вигорів, Женька розгріб жар і дав нову команду:
— Шукай лопухи!
Котя виконував розпорядження точно і негайно. Він бачив зараз живе діло! Це вам не алмази з олівців і не золото з Чорного моря! Женька тим часом ліпив коржі, загортав їх у лопухи і клав у яму на гаряче каміння. Потім звелів нарвати ще й рогози.
— Присиплемо зверху!
Далі почалося щось зовсім незрозуміле: Женька засипав яму землею і зверху почав знову розкладати багаття.
— Згорить усе, — спробував заперечити Котя.
Женька не звернув анінайменшої уваги на це зауваження, а все підкладав і підкладав сухі гілочки. Багаття горіло, аж гуло.
… А хліб не згорів!
Коли Женька, відгорнувши жар, відкопав яму, звідтіля запахло хлібом, і це найбільше здивувало Котю. Далебі, Женька щось-таки та вміє.
Женька діставав одну за одною печені паляниці. Вони аж пашіли. Котина рука мимоволі потяглася до паляниці. Женька відклав набік одну, наипишнішу, другу простягнув Коті, третю взяв сам.
— Це я матері повезу, — пояснив він.
Котя, не дляючись, відразу дав роботу зубам…
Так, це був хліб. Звичайно, він був трохи не такий, як пекла тітка Оксана, він був не такий, як приносила з магазину мама. Він гірчив і мав якийсь незрозумілий присмак, але все ж таки це був хліб!
Розділ шістнадцятий, найкоротший
«Ми вже їдемо. Ми у вагоні. Ми їдемо додому і завтра будемо дома. Але зараз станція, поїзд стоїть, і я розпечатав конверт, який мені встромив у руку дядько Захар. Перед від'їздом я попросив його скласти мені список всіх книжок, які мені слід прочитати, щоб почати робити різні біологічні досліди. І що, ви думаєте, написав дядько Захар? Він склав список всіх шкільних підручників і ще написав такі слова: «Женю, перш за все читай уважно ці книжки. І ще: перш ніж робити відкриття і винаходи, спробуй виростити власними руками звичайне деревце або кущ картоплі. Смак хліба ти вже знаєш. Бажаю удачі!»
Невже справді так починаються всі винаходи?
На цьому записи у щоденнику Женьки Жменьки закінчуються, а з ними і повість.