Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

В.Я. Тацій вважає, що «необхідність використання інтересу для визначення об'єкта конкретного злочину виникає не у всіх випадках, а тільки тоді, коли як об'єкт визначені законодавцем ті суспільні відносини, які за своєю природою сховані від безпосереднього сприйняття. Отже, вказівка на такі суспільні відносини, як на об'єкт того чи іншого злочину, ускладнює його використання. Адже пізнати такий об'єкт без попереднього дослідження відповідного інтересу просто неможливо. Тільки з'ясувавши в цих випадках сам інтерес, його зміст, ми пізнаємо і ті суспільні відносини, які немов би стоять за ними і в інтересі одержують найбільш точний відбиток»[132].

Зверну увагу на те, що В.Я. Тацій не дає визначення поняття «інтерес», а лише констатує, що інтерес як соціологічна категорія являє собою не явище суспільної свідомості суб'єктів, а явище їх суспільного буття, що інтереси являють собою безпосереднє вираження і становище людей у суспільстві, у системі суспільного виробництва і обумовлених цим положенням потреб, та що таке розуміння інтересу цілком прийнятне і для науки кримінального права, зокрема для рішення проблем об’єкта злочину[133].

Щодо співвідношення понять «інтерес» та «потреба», то, на думку В.Я. Тація, потреба є первинною щодо самого інтересу, виступає предметною, вихідною основою, яка обумовлює і визначає інтерес, а зміст будь-якого інтересу завжди відповідає і змісту потреби, яка обумовила його появу, що не потреба, а саме інтерес є найбільш точним відбитком суспільних відносин, які існують[134].

Потреби, усвідомлені суспільством, класами, соціальними групами, індивідуумами, виступають як їх інтереси. На підміну від потреб інтерес скерований не стільки на предмет задоволення, скільки на ті соціальні інститути, установи, норми взаємостосунків у суспільстві, від яких залежать всі умови життєдіяльності людей (розподіл цінностей, благ). Значення інтересів полягає в тому, що вони є причиною соціальної активності людей і в цьому значенні виступають найважливішими чинниками перетворень у суспільстві, державі та світі[135].

Є.В. Фесенко пише, що в узагальненому вигляді погляди науковців щодо поняття «інтерес» зводяться до двох трактувань цього поняття: психологічного та соціологічного[136]. При цьому Є.В. Фесенко робить посилання на роботу О.В. Кузнецова. Зазначу, що О.В. Кузнецов говорить не про дві, а про три основні точки зору. Перша, яка є панівною в психології, розглядає інтерес як виключно психологічне, суб'єктивне явище. Друга — філософська, розглядає інтерес як об'єктивно існуючу категорію, незалежну від волі і свідомості людей. Третя, яка на його (О.В. Кузнецова) думку є найбільш правильною, розглядає інтерес як єдність об'єктивного і суб'єктивного[137]. О.В. Кузнецов визначає поняття «інтерес» як відношення суб'єкта до об'єкта (тобто до соціальних та інших умов свого життя, оточуючих предметів, явищ і т. п. як до найважливіших благ), яке виражається у певному стані суб'єкта в об'єктивному світі або в його діяльності, спрямованій на задоволення людських потреб. На думку О.В. Кузнецова, інтерес включає в себе: 1) об'єкт інтересу; 2) суб'єкт інтересу, його носія; 3) відношення суб'єкта до об'єкта; 4) наслідок, результат впливу суб'єкта на об'єкт, що полягає у задоволенні певної потреби[138].