Історія ГУЛАГу

Принаймні почасти пояснення того, як і чому змінився СЛОН, знаходимо в одній особі — особі Нафталі Ароновича Френкеля, в’язня, який піднявся до одного з найвпливовіших соловецьких начальників. З одного боку, Солженіцин в «Архіпелазі ГУЛАГ» твердить, що Френкель особисто винайшов план харчування в’язнів відповідно до якості їхньої роботи. Як ми побачимо далі, ця вбивча трудова система, що за кілька тижнів руйнувала слабших, у майбутньому стала причиною незліченних смертей. З іншого боку, численні російські й західні історики висловлюють сумніви у важливості ролі Френкеля і відкидають численні історії про всемогутність Френкеля як чисті вигадки[165].

Насправді, ймовірно, що Солженіцин таки надає Френкелю аж надто великої ваги: в’язні раніших, досоловецьких таборів також згадують, що їм давали додаткові харчі за додаткову роботу, до того ж, у будь-якому разі, така ідея є у певному сенсі очевидною, і необов’язково винайти її мала якась одна людина[166]. Разом з тим архіви, що стали доступні недавно, особливо місцеві архіви Карелії — регіону, до якого територіально тоді належав Соловецький табір, — справді недвозначно вказують на важливість його ролі. Навіть якщо Френкель не розробив системи в усіх її аспектах, він знайшов шлях перетворення виправного табору на начебто ефективну економічну установу, і зробив він це у такий час, у такому місці і таким чином, що це, ймовірно, привернуло увагу Сталіна.

Не виглядає дивною і певна плутанина. Прізвище Френкеля згадується у численних мемуарах про ранні етапи розвитку табірної системи, і з них видно, що вже за життя ця особа була оповита міфами. На офіційному фото — чоловік, який спеціально удає з себе похмурого, у шкіряному кашкеті і з ретельно підстриженими вусами; один з мемуаристів згадує його вишукане вбрання[167]. Один з його колег по ОГПУ, який ставився до нього із захопленням, дивувався його прекрасній пам’яті та здатності робити усно складні підрахунки: «він ніколи нічого не записував на папері»[168]. Пізніше радянська пропаганда у найгучніших виразах також описувала «неймовірний обсяг його пам’яті» та розповідала про його «чудові знання деревообробної і лісової промисловості загалом», про його знання у галузях техніки і сільського господарства та взагалі про його обширні знання:

«Наприклад, одного дня він вступив у розмову з двома працівниками тресту, що виробляє мило, духи і косметику. Дуже скоро він змусив їх замовкнути, показавши свої величезні знання у парфумерії. Виявилося, що він навіть чудово знає світовий ринок і особливості нюхових симпатій і антипатій жителів Малайських островів!»[169]