Бурецвіт

День був жахливий. Діти роздратували плакуче деревце, і воно цілий день билося в істериці. Хтось поцупив одну ялинку пристрасті знадвору. Балакучі водорості полаялися з відвідувачем, а той не хотів іти, стояв і гримав на акваріум.

Мене покликала якась жіночка. Я підійшла.

— Це справді діє? — спитала вона, маючи на увазі кущик для схуднення, присутність якого в приміщенні зменшувала апетит.

— Так.

— І як швидко слід очікувати результатів?

— Це залежить від того, скільки часу ви будете з ним проводити.

«І від того, як скоро ви викинете його у кватирку», — ледь не додала я. Так, сьогодні я була не у формі.

— Але запевняю вас, що це — найпростіший та найдешевший спосіб схуднути.

— А проти зморщок у вас нічого нема?

Я заперечно похитала головою.

До мене підбіг чоловік, який щойно кидав блискавки в акваріум.

— Продайте мені ці водорості, я їх удома на салат поріжу!

У мене стислося серце.

— На салат? Взагалі-то вони не їстівні.

— Драсьті, — почулося ззаду. Я обернулася.

На порозі стояли два підлітки років тринадцяти.

— Не «драсьті», а добрий вечір.

— А можна ще раз подивитися, як діє сночит?

— Хлопчаки, це ж уже вчетверте. Ідіть купіть собі «Плейбой».

— Ну будь ласка!

— Ні. Дітлашки, якщо ви мене розсердите, я ж на вас натравлю яку-небудь агресивну рослинку.

— Облом. Пішли звідси, — сказав один з них іншому.

Раптом я побачила, що до крамниці зайшов Бурецвіт. Я глянула на настінний годинник. Шоста рівно. Мій новий знайомий — взірець пунктуальності.

— Все. Пані та панове, за п’ятнадцять хвилин зачиняємося; якщо хтось щось бере, підходьте до каси, — оголосила я.

— Я беру кущик для схуднення, — сказала моя нещодавня співрозмовниця.

Я попрямувала до каси, дорогою привіталася з гостем.

За десять хвилин пішов останній відвідувач, я зачинила крамницю і ми з Бурецвітом всілися за столом на веранді.