Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Прийшло вам на підмогу.
Дікеополь
Ясно, ясно вже.
Окличник
Сюди, фракійці, нездоланне воїнство!
Входять фракійці.
Дікеополь
Це що за лихо?
Тeор
Одоманти, воїни.
Дікеополь
Які ще одоманти? Чи не ти, бува,
Те військо нижче пупа обчикрижив так?
Тeор
Пусте! Ви дайте денно зо дві драхми їм -
160 І сараною вкриють всю Беотію.
Дікеополь
Кому дві драхми денно? Голопуцькам тим?
Ото вже застогнав би корабельний люд,
Афін опора!
Фракійці тим часом крадуть у нього часник.
Ой-ой-ой! Ой лишенько! [28]
Амфітей
Приніс, аякже, три сорти для вибору.
Надпий собі спочатку п'ятирічного.
Дікеополь надпиває з першої пляшки.
Дікеополь
Тьху!
Амфітей
Що, не до вподоби?
Дікеополь
Поганенький щось:
190 Смердить смолою, кораблями свіжими.
Амфітей
Запий десятирічним, чей смачніший він.
Дікеополь надпиває з другої пляшки.
Дікеополь
І цей не кращий: віддає посольствами -
Застоявсь, певне, як і ті союзники.
Амфітей
Тепер візьмися до тридцятирічного
На морі й суходолі.
Дікеополь п'є з третьої пляшки.
Дікеополь
Діонісе мій!
Нектару запах чую, смак амбросії!
Не тхне пайком триденним і не булькає,
А так і каже: «Йди, куди бажання є».
Його приймаю, узливаю, п'ю його,
гоо Начхавши на ахарнян. Хай їм грець усім!
І йду вже, вільний, не на війни, злигодні,
А в поле, святкувати Діонісії.
(Виходить).
Амфітей
Я ж від ахарнян далі утікатиму.
(Втікає). [30]
ПАРОД
Вулиця в Афінах. Вбігають розгнівані старі ахарняни.
СТРОФА І
Провідця першої половини хору
Гей, біжи за ним, хто може, в перехожого питай,
Чи не бачив, чи не знає, де втікач - найти його
Нам для міста конче треба, гей, скажіть,
скажіть мені.
Де подівсь той мироносець, у який він бік шмигнув?
Перша половина хору
Зник з очей
той втікач!
Слід простиг. Ой, біда!
210 Вік не той,
сил нема.
В молодості вихором з кошем вугілля,
Повним вщерть,
так я біг,
Так я мчав,
що й Фаіл-
Скороход
порожнем
Не встигав,
Ледве плівсь.
Зникнути тоді вже мироносець не зумів би, звісно.
Легко та безкарно так, їй-богу, не ушився б він.
АНТИСТРОФА І
Провідця другої половини хору
А тепер, коли у мене, бач, коліна вже тремтять
220 І підкошуються ноги в Лакратіда-дідуся, -
Дременув, але догнати мусимо його, щоб він,
Втікши, з нас, ахарнян літніх, не глумився опісля.
Перша половина хору
Зевсе наш
і боги!
Лиходій
підлий цей [31]
Тайкома
мир уклав
З ворогом! До нього пломенію гнівом.
Він мені
дасть одвіт
За поля,
Стоптані,
230 Спалені:
гострий кіл
Вб'ю йому
в тіло я!
Помсти не уникне цей злочинець,
щоб не думав більше
Наші виноградники витоптувати, нищити.
Провідця першої половини хору
То в погоню, з пильним оком, з каменюкою в руці
З краю в край біжіть, аж поки не піймається втікач!
А тоді вже каменюки і кийки пускайте в хід!
Дікеополь
(за сценою)
Тихо! Всі благоговійте!
Провідця другої половини хору
Гей, тихіше! Чи не чули? Вже почав
молитву хтось.
Ось він, той, кого шукаєм! Гей, з дороги всі, сюди!
240 Глянь, він близько вже. Здається, хоче
жертву принести.
З дому виходить Дікеополь з жінкою, дочкою і рабами.
Дікеополь
(за сценою)
Тихо! Всі благоговійте!
Пройди вперед ще трохи, дочко, з кошиком.
Ти, Ксантію, пряміше й вище фал тримай.
Постав свій кошик, дочко. Починаємо.
Дочка
А ти подай, матусю, черпака сюди.
Підливою поллю ще пирога твого. [32]
Дікеополь
Вже все на місці. Не гордуй приносом тим,
Владарю Діонісе, і прийми його
Від мене й мого дому. Нам дозволь за те,
250 Щити повикидавши, на полях своїх
Це свято Діонісій славно справити.
Хай мир тридцятилітній посприяє нам.
Неси свій кошик, дочко. Та гарненько йди,
Дарма що пусто в шлунку. Заживе ж отой,
Кому дітей наплодиш, що під досвіток
Повітря в хаті, як і ти псуватимуть!
Ну, йди, гляди лиш: як в юрбі притисне хтось, -
Дівочого віночка не позбудься там.
Ти, Ксантію, за нею крокуватимеш,
260 За фал відповідаєш: опускать не смій.
Я - вже за вами з піснею фалічною,