Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
— Ми це з'ясуємо, якщо ти дасиш мені діяти моїми методами.
— У нас недостатньо відомостей. До того ж він може померти до того, як ми щось з'ясуємо, і тоді небезпека, що загрожує Річарду, лише зросте.
— Добре, — зітхнувши, погодилася Кара. — Нехай буде по-твоєму — але тільки до тих пір, поки ти розумієш, що у мене є наказ, який я повинна виконувати.
— Який наказ?
— Магістр Рал наказав нам охороняти і захищати тебе, як його самого. Труснувши головою, Кара перекинула волосся за спину. — Я дозволила йому бути з тобою наодинці. Але якщо ти не будеш проявляти обережність, Мати-сповідниця, і своїми заборонами поставиш під загрозу життя Магістра Рала, я заберу назад свій дозвіл.
Келен розсміялася. Але її сміх зник, тому що Кара навіть не посміхнулася.
Келен ніколи не могла зрозуміти, коли Морд-Сіт жартують, а коли говорять всерйоз.
— Сюди, — сказала вонаа. — Так коротше, і до того ж, враховуючи появу нашого незвичного гостя, я хочу поглянути на прохачів, які чекають аудієнції. Можливо, його використали для того, щоб відвернути нашу увагу від когось іншого. Того, хто насправді становить небезпеку.
Кара сердито зрушила брови. Здавалося, її образили ці слова.
— А навіщо, по-твоєму, я наказала закрити Зал прохань і виставила навколо гвардійців?
— Сподіваюся, ти проробила це не дуже помітно, щоб не викликати паніки.
— Офіцери отримали вказівку не лякати людей без необхідності, але наш найперший обов'язок — захищати Магістра Рала.
Келен кивнула. Сперечатися з цим вона не могла. Двоє стражників перед дверима а також ще два десятки солдатів в коридорі — схилилися перед Келен, а потім розчинили важкі, оббиті міддю стулки. Кам'яні перила на товстих ромбоподібних балясинах бігли між білими мармуровими колонами — але цей бар'єр, що відокремлював Зал прохань від галереї, був скоріше символічним, ніж справжнім. Падаюче з тридцятифутової висоти сонячне світло освітлювало зал, але не досягало галереї, де приглушено мерехтіли золотисті вогники ламп, підвішених під стелею.
За стародавнім звичаєм, сюди, в Зал прохань, приходили люди з різними проханнями — від розбіжностей з приводу прав пішоходів збиратися на перехрестях до вимоги військового втручання в прикордонну суперечку між сусідніми країнами. Справи, які могли вирішити міська влада, направлялися у відповідні інстанції, а питання, що стосуються політики, якщо вони не підлягали вирішенню іншим способом, передавалися на обговорення Раді Серединних Земель. У Залі прохань чиновники визначали порядок і черговість подачі прохань.
Коли Даркен Рал, батько Річарда, напав на Серединні Землі, загинув Сол Вітеррін, начальник Протокольного відділу; разом з ним загинули і майже всі його підлеглі. Річард завдав поразки Даркену Ралу і сам як спадкоємець, який володіє чарівним даром, став Владикою Д'хари. Він поклав кінець роз'єднаності між країнами Серединних Земель, змусивши їх капітулювати перед Д'харою, щоб заново згуртувати їх в єдину силу, здатну протистояти загрозі, яка насувалася із Старого світу в лиці Імперського Ордена.
Келен відчувала себе вкрай ніяково, опинившись Матір'ю-сповідницею, яка править після того, як Серединні Землі перестали існувати як єдине ціле, як союз суверенних держав. Але вона розуміла, що найперший її обов'язок — зберегти життя людям, а не традиціям. Якщо навалу не зупинити, Імперський Орден поневолить весь світ, і мешканці Серединних Земель перетворяться на його рабів. Річард зумів зробити те, що не вдалося його батькові, але поступив він так з абсолютно інших причин. Келен любила Річарда і розуміла, що він захопив владу, лише піклуючись про благо людей.
Скоро вони одружаться, і в результаті цього шлюбу Серединні Землі мирним шляхом назавжди об'єднаються з Д'харою. І це буде апофеозом їх любові — вони теж стануть єдиним цілим.
Келен не вистачало Сола Вітерріна: він був би хорошим помічником. Тепер, коли радники загинули і Серединні Землі стали частиною Д'хари, нікому стало стежити за дотриманням протоколу. Кілька розгублених д'харіанських офіцерів метушилися біля бар'єра, безуспішно намагаючись навести порядок серед прохачів.
Увійшовши, Келен уважно оглянула натовп чекаючих в спробі визначити, з якими питаннями ці люди сьогодні прийшли до палацу. Судячи з одягу, в основному це були жителі передмість Ейдіндріла: робітники, крамарі й торговці.