Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
- Автор: Рослінг Ганс, Рослінг Уля
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7682-58-4
- Переводчик: Ірина Ємельянова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:
І по-друге, якщо у вас поганий результат цього тесту, ви опинилися в дуже класній компанії.
За останні декілька десятиліть я поставив сотні таких фактологічних запитань про бідність і багатство, про зростання населення, про народжуваність, смертність, освіту, здоров’я, гендерну рівність, насилля, енергію й довкілля — тобто про базові глобальні тенденції — тисячам людей по всьому світу. Ці тести зовсім прості, серед них немає каверзних запитань. Я намагаюся використовувати добре документовані й загальновідомі факти, які не обговорюються. Але здебільшого результати опитувань дуже погані.
У запитанні № 3, наприклад, йдеться про тенденцію до бідності. За останні двадцять років частка світового населення, яка живе в умовах крайньої бідності, зменшилася удвічі. Це справжній прорив. Я вважаю його найважливішою зміною, яка відбулася у світі впродовж мого життя. Це також один із фундаментальних фактів, який потрібно знати про життя на Землі. Але люди про нього не чули. Знає приблизно 7 % — менше, ніж один із десяти!
(Так, я багато говорив про зменшення відсотка глобальної бідності у шведських ЗМІ).
Американські і демократи, і республіканці часто закидають одне одному, що опоненти не знають фактів. Якби кожен із них звертав більше уваги на власні знання замість тикати одне в одного пальцями, то, імовірніше, усі поводилися б скромніше. Коли ми провели опитування у Штатах, то лише 5 % респондентів обрали правильну відповідь. Решта 95 %, незалежно від політичних уподобань, вважали, що рівень крайньої бідності не змінився за останні 20 років, ба більше, він навіть подвоївся — а це діаметрально протилежне тому, що відбувається насправді.
Тепер розглянемо ще один приклад: запитання № 9, що стосується щеплення. Нині майже всі діти у світі вакциновані. І це дивовижно. Це означає, що всі люди мають мінімальний доступ до сучасної системи охорони здоров’я. Але більшість цього не знає. У середньому лише 13 % опитаних відповідають правильно.
86 % людей правильно відповіли на останнє запитання про зміну клімату. У всіх багатих країнах, де ми проводили аналіз суспільних знань через онлайн-опитування, більшість людей знає, що експерти прогнозують потепління. Лише за кілька десятиліть результати наукових досліджень покинули лабораторії і стали надбанням суспільства. Це історія про успішну обізнаність загалу.
Але якщо не брати до уваги зміни клімату, то решта запитань свідчить про масове невігластво (звичайно, я не маю на увазі тупість чи навмисне псування відповідей — лише нестачу коректних знань), коли йдеться про інформацію до решти дванадцяти запитань. У 2017 році ми попросили близько 12 000 людей з 14 країн відповісти на наші запитання. У середньому люди давали дві правильні відповіді з дванадцяти. Ніхто не відповів правильно на всі запитання, і лише один респондент (зі Швеції) дав 11 правильних відповідей. Приголомшливі 15 % набрали нуль балів.
Мабуть, ви подумаєте, що освіченіші люди відповідатимуть краще? Або люди, які більше цікавляться такими темами? Звичайно, спершу я теж так думав, але помилявся. Я аналізував аудиторію з різних кутків світу і з різних прошарків суспільства: студенти медичних вишів, учителі, викладачі, видатні науковці, банкіри, директори мультинаціональних компаній, журналісти, активісти й навіть провідні політики, які ухвалюють вагомі рішення. Усі вони високоосвічені люди, які серйозно цікавляться тим, що відбувається у світі. Але більшість із них — разюча більшість — відповіла неправильно. Деякі із цих груп відповіли навіть гірше, ніж звичайні люди; деякі із найжахливіших результатів належали лауреатам Нобелівської премії та дослідникам у галузі медицини. Це не питання інтелекту. Схоже, що кожен з нас сприймає світ катастрофічно неправильно.
До того ж ще й систематично неправильно. Я маю на увазі, що ці результати не просто не випадкові. Вони гірші, ніж випадкові: гірші за ті, які я отримав би, якби респонденти взагалі нічого не знали.
Уявіть собі, що я вирішив піти в зоопарк і поставити свої запитання шимпанзе. Нібито в моїх руках велетенські в’язки бананів, кожен із яких позначений літерами A, Б або В, які я жбурлятиму в загорожу. Потім я стоятиму біля клітки, читатиму кожне запитання гучним, чітким голосом, і за «відповідь» шимпанзе вважатиму літеру на тому банані, який тварина вирішить з’їсти.
І якби я так вчинив (я ніколи такого не робитиму, просто уявіть це), то шимпанзе з їхнім випадковим вибором бананів, мали б кращі результати, ніж добре освічені люди, які проходили мій тест. Просто завдяки випадковості група шимпанзе набрала б 33 % правильних відповідей, тобто чотири з дванадцяти. Пам’ятаєте, що люди, які пройшли цей тест, дали в середньому лише дві правильні відповіді з дванадцяти.