Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

У формі декларації з податку на прибуток дохід від операційної діяльності відображають у рядку 02, а інші доходи у рядку 03 та розшифровують у додатку ІД.

135.2. Коментований пункт розкриває базову умову визначення доходу. Відповідно до норм зазначеної статті доходи визначаються на підставі первинних документів, які підтверджують отримання платником податку на прибуток доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів відповідно до вимог розділу ІІ Податкового кодексу.

Документи, які засвідчують факт виникнення доходів, повинні відповідати вимогам статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо відображення відомостей про господарську операцію та підтверджувати її здійснення. Незалежно від того, яку форму первинного документа обрав платник податків — типову чи індивідуально розроблену, первинний документ повинен містити всі обов’язкові реквізити, зазначені в п. 2 ст. 9 цього закону.

Тип первинного документа, на підставі якого визнається факт здійснення операції та визначається сума доходу, залежить від виду діяльності та оформлення договірних відносин між контрагентами. Так, у випадку здійснення операцій постачання товарів, первинними документами, які свідчать про виникнення доходів, можуть вважатися накладні, товарно-транспортні накладні, при здійсненні робіт або наданні послуг — акти виконаних робіт. У сфері роздрібної торгівлі такими документами виступають звіти РРО. Для платників податків, які визнають дохід за методом касових надходжень, такими документами будуть касові ордери, звіти РРО, виписки банку. В окремих випадках доходи можуть визначатися розрахунковим шляхом, для цього складається відповідний розрахунок.

135.3. Коментований пункт утверджує принцип одноразового включення доходів до бази оподаткування. Можливість подвійного включення доходів до бази оподаткування може бути зумовлена наступними причинами:

1. Допущення технічних помилок при веденні бухгалтерського обліку та/ або податкових розрахунків та складанні податкових декларацій з податку на прибуток. Якщо така помилка призвела до перекручення даних у звітності, то платник податку зобов’язаний її виправити одним із наступних способів. Першим способом можна скористатися тоді, коли термін подачі декларації за період, у якому допущена помилка, не закінчився. Тоді можна подати нову звітну декларацію. Якщо помилка призвела до заниження суми податку на прибуток, необхідно буде заплатити штраф у розмірі 3 % від суми недоплати заниженого податкового зобов’язання. Другий спосіб доступний до використання, якщо термін подачі декларації за період, в якому допущена помилка, минув. Тоді платник податку може подати уточнюючий розрахунок і у випадку, якщо помилка призвела до заниження податкових зобов’язань, сплатити штраф у розмірі 5 % від суми недоплати.