П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Річард зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.
— Гаразд, якщо вже це так важливо… Де Дю Шайю? Джіан провів Річарда по коридору до кімнати, сусідньої з тією, де лежала Келен.
Дю Шайю з немовлям на руках сиділа на стільці. Побачивши Річарда, вона засяяла. Опустившись перед жінкою на коліна, Річард подивився на солодко посапуючий згорток у неї в руках.
— Дю Шайю, — прошепотів він, — який він гарний!
— У тебе дочка, чоловік мій.
Річард, зайнятий зовсім іншими думками, на цей раз не став сперечатися з Дю Шайю. Не важливо, чия це дочка. Не зараз.
— Я назвала її Карою на честь тієї, що врятувала нам життя.
— Кара буде задоволена, — кивнув Річард. Дю Шайю поклала руку йому на плече.
— Річард, ти здоровий? Ти виглядаєш так, ніби побував в світі мертвих.
— Деяким чином так воно і було, — ледь усміхнувся він. — Джіан сказав, твій магічний дар повернувся.
— Так, — кивнула вона. — І ти повинен мені вірити. Мій дар дозволяє відчувати заклинання і зупиняти їх дію.
— Дю Шайю, я повинен зцілити Келен.
— Ні, не повинен. — Річард скуйовдив волосся.
— Дю Шайю, я знаю, ти хочеш допомогти, але твої слова — безумство.
Вона згребла його за комір:.
— Слухай мене, Річард. Я прийшла до тебе з цілком визначеною метою. І тепер я знаю, що це за мета. Я прийшла, щоб допомогти тобі уникнути болю від втрати Келен. На неї накладено приховане закляття. І якщо ти спробуєш зцілити її за допомогою магії, то це закляття прокинеться і її вб'є. Це зробили для того, щоб вона напевно загинула.
Річард, намагаючись зберігати спокій, облизав губи.
— Але ж ти можеш знешкоджувати заклинання. Сестра Верна казала мені про це, коли ми з тобою вперше зустрілися. Дю Шайю, ти можеш знешкодити це закляття, а потім я її уздоровлю.
Дю Шайю твердо дивилася йому в очі.
— Ні. Послухай мене. Ти не хочеш мене зрозуміти, а чуєш тільки те, що хочеш почути. Послухай, що це за заклинання. Це заклинання сотворено тією магією, перед якою моє чарівництво безсиле. Я не можу його розсіяти, як звичайне заклинання. Воно сидить в Келен немов зубець риболовецького гачка. Твоя зцілювальна магія запустить його, і ти вб'єш Келен. Чуєш, Річард? Якщо ти торкнешся її магією, ти вб'єш її!
— І що ж нам тоді робити? — Річард стиснув пальцями скроні.
— Вона ще жива. А раз вона досі жива, значить, зуміє викарабкатися. Ти повинен просто подбати про неї. Вона повинна одужати без магічного втручання. Як тільки їй стане краще, заклинання розсіється само, як в рибі розчиняється гачок. Воно зникне ще до того, як Келен оправиться остаточно, але до того часу їй твоя магія вже не буде потрібною.
— Гаразд, — кивнув Річард. — Спасибі тобі, Дю Шайю.
Велике тобі спасибі за… за все.
Дю Шайю обняла його, потягнувшись через лежаче на її колінах немовля.
— Але нам треба забиратися звідси, — швидко промовив Річард. — Орден буде тут з хвилини на хвилину. Ми повинні виїхати з Андера.
— Ця людина, Едвін, він хороший. Він дістав фургон, щоб ти міг відвезти Келен.
— Як вона? У свідомості?
— Коли як. Ми її трошки погодували, дали води, напоїли деякими трав'яними настоями. Річард, вона сильно покалічена, але жива. І думаю, з часом вона видужає повністю. Я дійсно так вважаю.
Дю Шайю встала, не випускаючи з рук новонароджену доньку, і повела Річарда в сусідню кімнату. Річард був абсолютно вимотаний, але серце калатало з такою силою, що він відчував себе більш ніж живим. І настільки безпорадним, що дозволив Дю Шайю тягнути себе за руку.
Штори в кімнаті були приспущені, і там панувала напівтемрява. Келен лежала на спині, укрита простирадлами до самого підборіддя.
Річард заглянув у рідне обличчя і не впізнав його. Від виду, її обличчя у нього обірвалося дихання і довелося зібрати волю в кулак, щоб не звалитися на коліна. І не розридатися.
Келен була без свідомості. Річард ласкаво взяв її безвольну руку, але Келен не реагувала.
Дю Шайю встала з іншого боку ліжка.
Річард кивнув, Дю Шайю зрозуміла і посміхнулася його пропозиції. Нахилившись, вона обережно поклала крихту Кару на згин руки Келен. Малятко, не прокидаючись, засопіло.
Келен поворухнулася. Її рука обняла дитину, на губах з'явилася слабка посмішка.
І ця посмішка була єдиним, що Річард упізнав від колишньої Келен.