Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про оцінку земель", який визначає основні засади процедури здійснення бонітування ґрунтів, останнє проводиться на землях не лише сільськогосподарського (не рідше як раз на 7 років), а й лісогосподарського призначення (без встановленої Законом періодичності) юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, Закон фактично відносить процедуру бонітування ґрунтів до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру.
Ст. 5 ЗУ "Про оцінку земель" відносить бонітування ґрунтів до різновидів оцінки земель Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
До частини другої. Фахівці зазначають, що основна мета бонітування - кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур. Після розрахунків балів бонітету земельних угідь і територіальних одиниць розраховують коефіцієнт позитивної якості (добротності) земель, який відображає, у скільки разів землі того чи іншого підрозділу (бригади, відділення) кращі або гірші у порівнянні з якістю їх у цілому на даній території[390].
Суцільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні вперше проведені у 1993 р.[391]. За результатами першого туру великомасштабних обстежень ґрунтів України було виявлено близько 5 тис. ґрунтових відмін. Було здійснено агровиробниче групування ґрунтів, що базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп та їхніх підрозділів. Об'єднані в номенклатурний список агрогрупи ґрунтів (загальна кількість 222 одиниці) покладено в основу бонітування ґрунтів[392]. Отримані показники використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення[393].
Стаття 200. Економічна оцінка земель
1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.
3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
До частини першої. Економічна оцінка земель регламентується, окрім ст. 200 ЗКУ, окремими положеннями ЗУ "Про оцінку земель" (ст. 17 та ін.).
Економічна оцінка земель визначається за продуктивністю, окупністю затрат, диференційним доходом, місцезнаходженням, екологічним значенням, інженерним облаштуванням території тощо. Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про оцінку земель" економічна оцінка земель проводиться на землях сільськогосподарського призначення незалежно від форм власності "не рідше як один раз у 5-7 років" юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, Закон фактично відносить економічну оцінку земель до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру.
Слід визнати невдалим використане у ЗУ "Про оцінку земель" формулювання "не рідше як один раз у 5-7 років". Щось у ньому явно зайве - мало б бути або "раз на 5-7 років", або "не рідше 5" чи "не рідше 7 років". Вважаємо, що при тлумаченні даної норми слід вважати, що законодавець мав на увазі перший варіант.
Економічна оцінка земель була проведена в Україні ще у 1988 р. і на сьогодні практично повністю втратила актуальність[394].
Для оцінювання використовують такі показники, як валовий продукт землеробства, який визначає продуктивність землі, та окупність витрат, що відображує кількість виробленої продукції на одиницю витрат.
390
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в лісостепу України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nauu.kiev.ua
391
Гнаткович Д. І. Розвиток науково-методичних положень державного земельного кадастру - інформаційної бази здійснення земельної реформи // Землевпорядний вісник. - 1998. - N 3. - С. 14.
392
Кулініч В. В., Мартин А. Г., Євсюков Т. О. Деякі аспекти вдосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель // Землевпорядний вісник. - 2004. - N 4. - С. 13.
393
Третяк А. М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. - К., 1998. - С. 86.
394
Канаш О. П. Сучасні проблеми грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення // Землевпорядкування. - 2001. - N 1. - С. 62.