Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Ідентифікація земельних ділянок, що забезпечувала б відсутність помилок, дублювань та максимальну інформативність, побудована на основі використання так званого кадастрового номера земельної ділянки - див. Вказівку Державного комітету України по земельних ресурсах 16.02.1998 №9 "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру". Згаданий документ визначає, що кадастровий номер земельної ділянки - "унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування" (п. 1 Вказівки).
Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має ієрархічну структуру. По території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має такий вигляд (де "х" - є цифрою): <хххххххххх>:<хх>:<хх>:<ххх>. Перші десять цифр - код адміністративно-територіального устрою України, наступні дві - номер кадастрової зони, ще дві - номер кадастрового кварталу і трьохзначний номер земельної ділянки в ньому (п. 3.1. Вказівки, Доповнення до Вказівки від 12.05.1998). Присвоєння кадастрових номерів врегульовано вказівкою Держкомзему України від 20.03.2002 №12 "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель".
До пункту "в". Інформатизація та автоматизація ведення державного земельного кадастру в Україні передбачена ПКМ від 02.12.1997 №1355 "Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру", Розпорядженням KM України "Про проведення у Львівській області експерименту із створення єдиної інформаційної системи реєстрації земельних ділянок, об'єктів нерухомого майна та прав на них" від 09.08.2001 №355-р та ін. актами.
На думку фахівців, одним з головних недоліків існуючого земельного кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер (починаючи з радянських часів, актуалізація кадастрових даних підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель за формами №6-зем, ба-зем, 2-зем), просторові характеристики обліковувалися з недостатньою точністю та ретельністю. У діючих автоматизованих кадастрових системах, впровадження яких спорадично почалося з 1990-х pp., кадастровий план, як правило, містить ва базові інформаційні шари: (1) межі земельних ділянок (з характеристиками об'єктів нерухомості) та (2) межі земельних угідь. Вчені-землевпорядники пропонують доповнити ці дані відомостями про належність ділянки до певного природно-сільськогосподарського регіону, межі захисних, охоронних та інших зон із особливим режимом, межі ділянок, включених до екологічної мережі, перспективні напрямки розвитку територій[381].
Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель.
Особливості кожного виду земельно-кадастрових робіт, визначених даною статтею, розкрито у ст.ст. 197-203 ЗКУ та коментарі до них.
Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
На відміну від поняття "зонування територій" (різновид планування використання земель), передбаченого ст. 180 ЗКУ, кадастрове зонування не встановлює прав та обов'язків, а лише фіксує існуючий правовий режим та є технічним засобом обліку земель.
Кадастрове зонування як спосіб обліку земель та систематизації даних про них передбачає комплекс заходів, детальніше про які буде зазначено нижче.
До пункту "а". Обмеженнями щодо використання земель відповідно до норм ЗКУ є охоронні зони навколо відповідних об'єктів, зони санітарної охорони водних об'єктів, санітарно-захисні зони навколо джерел шкідливого впливу, зони особливого режиму використання земель, пов'язаного з обороною та забезпеченням територіальної цілісності, земельні сервітути тощо (див. главу 18 ЗКУ).
381
Кулініч В. В., Мартин А. Г., Євсюков Т. О. Деякі аспекти вдосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель // Землевпорядний вісник. - 2004. - N 4. - С. 12 - 15.