Українська усна народна творчість
- Автор: Лановик Мар'яна Б., Лановик Зоряна Б.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Українська усна народна творчість». Краткое содержание книги:
Таким синтезом християнства і поганства (із значною перевагою другого) характеризуються й легенди, пов'язані з повір'ями і поясненнями, чому в певні дні не можна працювати чи виконувати якогось виду роботи (обробляти землю, ткати, пекти, різати ножем, рубати сокирою та ін.) М. Грушевський виділяє окрему групу епосу — геортологію. Геортологічні легенди — оповіді про закони святкування, які виникли на основі церковної формалістики стосовно різних днів, свят, якими, на думку вченого, «лякають» людей про різні кари за недотримання свят та обрядів.
Перший мотив — скарга Сонця Богові за те, що люди працюють в недозволений день і погроза «не освічати» за це людей. Подібний сюмсет — Пречиста скаржиться Іллі-пророку, що християни «в святу неділю метуть — лице їй запорошують», печуть — «очі їй випікають...»» за що Ілля (або Христос) їх карає як за найтяжчі гріхи. Поширювалися ці легенди під впливом розповсюджуваного скомбінованого апокрифу «Листа небесного» (приблизно 6—8 ст.), який Грушевський називає народним второєвангелієм. Його зміст — похвала неділі і заохота до пильного її святкування, бо за порушення цього звичаю належиться страшна кара. У новій редакції «Листа з яеба» говорилось і про відзначення п'ятниці як дня Христової смерті, який прирівнювався до неділі. Таким чином зберігся язичницький культ п'ятниці, який згодом збігся з культом мучениці Параскевії. Народний кодекс святкування стосується практично не лише всіх свят, а й будніх днів, які приурочені іменам святих чи подіям з їхнього життя. Але він співвідноситься не стільки з обрядами чи ритуалами, скільки із заборонами чи дозволами виконувати певну роботу: наприклад, в який день можна починати оранку, садити капусту, в який — перший раз їсти яблука (матерям, у яких померли діти, забороняється до Спаса їсти фрукти, і це повір'я підтверджується рядом легенд про те, що стається, коли цю заборону порушити). Інші легенди розвивають сюжети, про страшні кари на людей, що не дотримувалися свят. Геортологічні легенди споріднені з язичницьким річним календарем і не мають нічого спільного з Християнством.
Останній жанрово-тематичний різновид апокрифічної народної прози — есхатологічні легенди — оповіді про кінець світу. Великою мірою базуючись на біблійному Апокаліпсисі (Книзі Об'явлення Івана Богослова) та євангельських розповідях Ісуса Христа про кінець світу і його ознаки, вони розгортають ці теми, доповнюючи новими мотивами, образами та елементами.
Так, прикмети кінця світу доповнюються новими мотивами: «сім літ дощу не буде і не буде жодного плоду ні межи людьми, ні між худобою, ні межи збіжжям — буде великий голод»; Сатана «возьме терновий вінець на голову, ребра собі проб'є і буде казати, що він бог», він буде ходити і питати людей: «хто мені підпишеться, не буде бідувати, буде мати хліб і воду; але то буде не вода, а зола великодної п'ятниці»; Ілля буде всіх навчати: «Дайтеся на муку, а не дайтеся на підмову, бо то злий дух!» та ін.
Традиційно кінець світу асоціюється з кількома етапами, які народ інтерпретує по-своєму. По-перше, в есхатологічних легендах продовжує розвиватись тема боротьби між двома началами — добром і злом, яка нерідко перегукується із мотивом змієборства (Бог воює із Сатаною, що являється в образі змія). Але найбільше зафіксовано легенд про битву Іллі із чортом, яка відбувається на шкірі великого вола (бика чи буйвола), що «від віка пасеться: сім гір трави випасає, сім рік води випиває». Сатана вбиває Іллю, свята кров якого стікає зі шкіри на землю, земля загоряється, і згоряє значна частина, поки не приходить Христос, щоб погасити пожежу. Образ небесного вола очевидно, походить із язичницької міфології. Поганського тракту, вання набувають мотиви битви злих і добрих сил, їх різні перетворення. Тема руйнації землі близька до біблійної розповіді: згорить земля, зорі попадають, небо згорнеться і впаде на землю. Але, знову ж таки, вона доповнена народною фантазією: «Тоді поперегоряють усі кості, але ангели позмітають, а Спаситель перехрестить, і тоді умерші повстають» та подібне.