Джерело

Вони стояли одне навпроти одного у вітальні пентхауса Ґейла Вайненда. Вона подумала, як це просто. Він завжди був тут. Він був рушійною силою кожного її кроку в цьому будинку. Він привів її сюди і зараз прийшов заявити про своє право на це місце. Вона дивилася на нього. Він здавався їй таким, як того ранку, коли вона востаннє прокинулася у нього в ліжку. Вона знала, що ані її одяг, ані роки, що минули, не стоять між нею і живою недоторканістю пам'яті про це. Вона розуміла, що це неминучість, від самого початку, з тієї самої миті, коли побачила його в гранітному кар'єрі — й це знову було так, у будинку Ґейла Вайненда, — і вона відчула умиротворення визначеності, розуміючи, що потреба вирішувати зникла; досі діяла вона, але відтепер діятиме він.

Вона стояла прямо, дивлячись перед собою; її обличчя було по-військовому суворе і зібране і по-жіночому тендітне; руки вона опустила вниз, паралельно до довгих прямих складок чорної сукні.

— Доброго вечора, містере Рорк.

— Доброго, місіс Вайненд.

— Можна подякувати вам за будинок, що ви спроектували для нас? Це найкращий із ваших будинків.

— Він мусив таким бути, зважаючи на поставлене завдання, місіс Вайненд.

Вона повільно повернула голову.

— Ґейле, а яке завдання ти поставив містеру Рорку?

— Те, про яке я тобі казав.

Домінік думала про те, що саме Рорк почув від Вайненда і на що погодився. Вона пішла до вітальні, обидва чоловіки — слідом за нею. Рорк сказав:

— Якщо вам сподобався проект, то в цьому насамперед заслуга містера Вайненда, його концепції.

Вона запитала:

— Ви ділитеся своїм успіхом із клієнтами?

— Так, певним чином.

— Мені здається, як я пам'ятаю, це суперечить вашим професійним переконанням?

— Але узгоджується з моїми особистими переконаннями.

— Не впевнена, що колись їх розуміла.

— Я вірю в силу суперечностей, місіс Вайненд.

— І які суперечності виникли у вас під час роботи над цим проектом?

— Бажання опиратися впливу замовника.

— Як?

— З одними людьми мені подобалося працювати, з іншими — ні. Але ні ті, ні ті не впливали на результат. Цього разу я знав, що будинок буде саме таким, бо я створив його для містера Вайненда. Я мусив розв'язати цей конфлікт. Точніше, мені довелося працювати із цим відчуттям і опиратися йому. Виявилося, що це найкращий спосіб праці. Будинок повинен перевершити архітектора, клієнта та майбутніх його мешканців. Так і сталося.