У черзі за святою водою

Бо ж великі ідеї навідуються в голови незалежно від географії. Розробляючи їх, людина стверджує себе, і байдуже, де вона перебуває на цей момент — у Нью-Йорку чи в райцентрі ко­лишнього СРСР. Якщо ті ідеї — або інші плоди творчої праці стануть у пригоді великому світові, можливі появи на карті світу нових Назаретів (або ж Віфлеємів) — національних чи міжнародних, вічних і минущих. Як Стратфорд-на-Евоні чи Амхерст, Моринці чи Єнакієве — цей список є відкритим. До нього приєднуються нові місця народження героїв, а потім відпадають, або переводяться в архіви, як Симбірськ чи Горі. Ще більша честь для провінційного міста, якщо видатна людина в ньому спочила. Місця останнього земного притулку ще частіше стають місцями паломництва, ніж місця народження. Так, «генії помирають у столицях», і їхні надгробки здебільшого там і містяться. Але, буває, великі люди освячують місцевість, де спочити, або, висловлюючись сучасною туристичною мовою, роблять їй промоцію. Равенна чи Чернеча гора ваблять і шанобливих шанувальників, і туристів. Я вже мовчу про місця поховання релігійних діячів. Також дуже добре, якщо вони облаштували собі останній спочинок не в столиці, а в якому-небудь Меджибожі, чим підняли статус місцевості — і свій. Все таки така собі узагальнена «кремлівська стіна» уніфікує та мимоволі знижує статус непересічного небіжчика. У столиці так багато всього! Щоби подбати про свою унікальність у віках, варто облаштувати свою власну «Ясну Поляну» і зробити її місцем прижиттєвого паломництва, що гарантуватиме й відповідну шану у вічності.

Також на духовно-туристичній мапі світу чимало місцевостей, де геній не конче має народитися, може провести кілька років, а то й кілька місяців, чим, одначе, може освятити місце свого тимчасового пристановища, стати таким собі Арлем ван Гога.

Що є спільним для всіх провінцій земної кулі, які народили генія, або ж прихистили його на певний час, але, найкраще, якщо народили? Вміння пишатися ним. Всі знають видатного французького співака й актора Жака Бреля, який колись гримів, а нині належить історії мистецтва. Французького? Я думала саме так, поки не потрапила до Бельгії, де в кожному кіоску в продажу диски з його піснями. Чому така честь для давно померлого співака? Бо він не француз, а бельгієць, який досяг успіху у Франції, а значить, і у світі. Франкомовна Бельгія є провінцією стосовно до Франції. Краянин, який став відомим, — головне надбання провінції. Це як актор Яковченко («український Чарлі Чаплін»), який народився в Прилуках, чий день народження — це день міста Прилуки. Так і вищий ранжиром співак і актор Жак Брель став найвеличнішим з усіх бельгійців усіх часів і народів за рейтингом «Великі» за форматом ВВС. Не політичний діяч, як у більшості європейців і американців, не святий отець, як у фламандській Бельгії, не борець за волю, як у болгарів, а комедіант, якого Франція забула, там багато таких, але Бельгія пам’ятає, бо забути не може.