На волю!

— Я була медикицькою Тіньового Клану. Тепер я сама по собі, — шикнула Жовтоікла.

Вогнелап спантеличено слухав. Чи правильно він розчув? Жовтоікла була вояком Тіньового Клану? Очевидно, бруд замаскував її територіальний запах. Йому би більше сподобалося з нею боротися, якби він знав це раніше.

— Жовтоікло! — насмішкувато пронявчав Тигрокіготь. — Здається, тобі непереливки, якщо тебе переміг новачок!

Тоді заговорив Темносмуг:

— Нам жодної користі з цієї старої. Вбиймо її зараз. Щодо цієї кицюні, то він порушив вояцький кодекс тим, що нагодував ворога. Його слід покарати.

— Притримай свої пазурі, Темносмуже, — спокійно промуркотіла Синьозірка. — Усі Клани розповідають про хоробрість і мудрість Жовтоіклої. Нам би згодилося почути, що вона скаже. Нумо заберемо її до нашого табору. Там уже ми вирішимо, що робити з нею… і з Вогнелапом. Ти можеш ходити? — запитала вона в Жовтоіклої. — Чи тобі потрібна поміч?

— У мене є ще три здорові ноги, — відрізала стара кішка і подибала вперед.

Вогнелап бачив, що очі Жовтоіклої заволокло паволокою болю, але вона рішуче не виказувала своєї слабкості. Він помітив, як вираз поваги майнув на обличчі Синьозірки, коли вона повернулася і повільно попрямувала між деревами, показуючи шлях. Інші вояки зайняли свої місця обабіч Жовтоіклої, і патруль вирушив, намагаючись дотримуватися темпу своєї кульгавої полонянки.

Вогнелап і Сіролап ішли в лапу позаду всіх.

— Ти теж знаєш про Жовтоіклу? — шепнув Вогнелап Сіролапові.

— Небагато. Очевидно, вона була войовницею, перш ніж стати медикицькою, але таке нечасто трапляється. Не можу повірити, що Жовтоікла стала самітницею. Вона все життя прожила у Тіньовому Клані.

— Що значить самітниця?

Сіролап глянув на нього:

— Це коли кіт не є членом жодного Клану і не живе з Двоногами. Тигрокіготь каже, що самітники ненадійні й думають лише про себе. Вони часто вештаються поблизу осель Двоногів, але жодному не належать і самі собі ловлять їжу.

— Мабуть, я закінчу як самітник, коли Синьозірка добереться до мене, — нявкнув Вогнелап.

— Синьозірка дуже справедлива, — запевнив його Сіролап. — Вона тебе не прожене. Вона точно задоволена тим, що взяла в полон таку важливу кішку з Тіньового Клану. Я певен, Синьозірка не зчинить галасу через те, що ти просто нагодував бідну стару торбу з блохами.

— Але всі весь час скаржаться на те, що не вистачає здобичі! Боже, чому я з’їв того кролика? — Вогнелап відчував, як сором пече його крізь хутро.

— Ну що ж, — піддражнив свого друга Сіролап, — тут ти таки мишоголовий. Ти справді порушив вояцький кодекс, але жоден кіт не ідеальний!

Вогнелап не відповів, простуючи далі з важким серцем. Не такого завершення він сподівався для свого першого самостійного завдання.