Улісс
- Автор: Джойс Джеймс
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-61-1
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Улісс». Краткое содержание книги:
Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить — певною мірою торкнутися вічності.
Завдяки складній поліморфній стилістиці твору, чисельним алюзіям, парафразам і цитуванням «Улісс» і понині вважається одним із найскладніших і найзаплутаніших творів в історії літератури. Йому присвячено не одну сотню наукових праць, досліджень, монографій і книжок, а коментарі до нього часом значно перевершують обсяг самого роману.
Різник з тхорячими очима склав сосиски, що їх відірвав од в’язки брудними пальцями, сосисково-рожевими. Добре м’ясо, наче з вигодованої у стійлі телиці.
Він узяв аркуш з купи накраяного паперу. Зразкова ферма в Кіннереті на березі Тиверіадського озера. Може правити за ідеальний зимовий санаторій. Мойсей Монтефіоре{128}. Так я й думав. Будинок ферми, навколо стіни, невиразні обриси корів, що пасуться. Він одставив далі аркуш: цікаво; приставив ближче, невиразні обриси корів, шелестить аркуш. Молода біла телиця. Ранками на скотному ринку скот реве у загородах, тавровані вівці, ляпають, падаючи, кізяки, скотарі у цвяхованих чоботях походжають по соломі, поляскують долонею ситі зади, оце гарна, у руках необдерті, з корою лозини. Він терпляче тримав навскоси аркуш, стримуючи себе і свої почуття, його слухняний безвільний погляд спочивав. Спідниця погойдувалась, закручуючися, раз, раз, раз.
Різник схопив два аркуші з купи, загорнув її чудові сосиски й скривив червону пику.
— Ну, люба міс, — сказав він.
Вона подала монету, сміливо усміхаючись, показуючи товстий зап’ясток.
— Дякую, міс. Шилінг три пенси решти. Що вам, прошу?
Містер Блум швидко показав. Наздогнати і йти позад неї, вона ж дрібцюватиме поволі, за її рухливими стегнами. Приємно подивитися зранку. Швидше-бо, клята душа. Куй залізо, поки гаряче. Вона спинилася на сонці за порогом крамниці й неквапно подалася праворуч. Він зітхнув: вони ніколи не розуміють. Потріскані від соди руки. Та ще й загрубілі нігті на ногах. Брунатні наплічники подерлися, захищають її подвійно. Образа від зневаги трохи його потішила. До того ж, констебль після варти обіймав її на Еклз-лейн. Люблять, щоб здоровий. Гарна сосиска. Ой, містере полісмене, я заблудилася.
— Три пенси, прошу.
Рука його взяла вогку м’яку залозу і поклала її в кишеню при боці. Потому вона витягла з кишені штанів три монети й поклала їх на гумові колючки. Вони полежали, їх швидко полічили й одну по одній швидко вкинули в касу.
— Дякую, сер. Іншим разом.
Іскорка жадібного вогню з лисячих очей йому подякувала. За мить він одвів погляд. Ні, краще ні, іншим разом.
— Бувайте здорові, — сказав він, відходячи.
— Бувайте здорові, сер.
Нема й сліду. Зникла. То й нехай.
Він пішов назад по Дорсет-стрит, уважно читаючи. Агендат Нетаїм{129}; садівнича компанія. Закупити піщані обшири в турецького уряду й засадити евкаліптами. Дають чудову тінь, паливо й будівельний матеріал. Помаранчові гаї й неозорі баштани на північ од Яффи, Ви платите вісім марок, а вам засаджують дунам[67] землі оливами, помаранчами, мигдалем або цитронами. Оливи дешевші; помаранчі потребують штучного зрошення. Щороку вам посилають урожай. Ви будете зареєстровані як довічний власник у спілчанській книзі. Можете сплатити десять відразу, а решту доплачувати щорічними внесками. Блайтрештрассе 34, Берлін, В. 15.
Нічого не вийде. А проте, ідея непогана.
Він подивився на худобу, що невиразно маячіла крізь срібне марево спеки. Припорошені сріблом оливи. Спокійні довгі дні: підтинання гілок, дозрівання. Оливки, мабуть, кладуть у банки? У мене кілька лишилося від Ендрюса. Моллі їх випльовувала. Тепер добрала смаку. Помаранчі в тоненькому папері запаковані в ящики. Цитрони теж. Цікаво, чи ще живий старий Цитрон з бульвару святого Кевіна. І Мастянський зі старою лірою. Приємно ми тоді збавляли вечори. Моллі в Цитроновому плетеному кріслі. Гарно тримати прохолодний восковий плід, тримати в руці, піднести до ніздрів і вдихнути пахощі. Отак, важкі, солодкі, п’янкі пахощі. Одні й ті ж, рік за роком. Мойзел{130} казав мені, що за них і ціну дають добру. Садиба «Арбутус»; Плезантс-стрит; любі давні часи. Мають бути без жодної вади, він казав. Привозять з такої далечини: Іспанія, Ґібралтар, Середземне море, Левант. Ящики виставлені вряд на набережній Яффи, чолов’яга відмічає їх у книзі, вантажники в засмальцьованих грубих штанях їх переносять. Ось, як це його в біса звати, виходить з. Як ся? Не бачить. Людина, що з нею тільки шапкусшея, трохи дратує. Спиною він схожий на того норвезького капітана{131}. Цікаво, чи стріну я його сьогодні. Цистерна поливати вулиці. Щоб викликати дощ. І на небі, і на землі.
Хмара почала закривати сонце завоєм, поволі, завоєм. Сіра. Далеко.
Ні, не так. Гола земля, гола, безплідна. Вулканічне озеро, мертве море: нема риби, без водоростів, глибоко запало в землю. Ніякий вітер не підніме тих хвиль, сірих, металевих, отруйні затуманені води. Сірчаний дощ вони його назвали; міста рівнини; Содом, Гоморра, Едом. Усе мертві імена. Мертве море на мертвій землі, сірій і старій. Старій тепер. Вона породила найстарішу, найпершу расу. Скоцюрблена стара баба перейшла од Кессіді вулицю, затиснувши в руці шийку пляшки. Найстаріший народ. Помандрували геть по всьому світі, з полону в полон, розмножуючись, помираючи, народжуючися скрізь і всюди. А вона там лежить. Тепер вона більше вже не може родити. Мертва: старої баби: сіра запала манда світу.
67
Єврейська та арабська міра площі; близько 0,1 гектара.