Життєписи дванадцяти цезарів

31. Як лиш заступив на посаду вищого понтифіка (отримав її лише після смерті Лепіда, бо не зазіхав на цю посаду за його життя), звідусіль зібрав та спалив понад дві тисячі латинських та грецьких пророчих книг сумнівних чи маловідомих авторів, що передавалися з рук у руки, залишивши тільки деякі вибрані сивіллині книги[128] та вклавши їх у дві позолочені скрині біля підніжжя храму Аполлона Палатинського. 2. Знову привів у належний порядок той календар, що його уклав Божественний Юлій, але який згодом через неуважність занедбали та переплутали. При його впорядкуванні вважав за потрібніше назвати своїм іменем місяць секстилій, коли вперше посів консульство та здобув славні перемоги[129], а не вересень, коли народився. 3. Побільшив кількість та повноваження жерців, додавши їм привілеїв, особливо дівам-весталкам. Коли на місце померлих потрібно було взяти інших, і багато хто вживав усіляких заходів, аби не віддати до них своїх доньок[130], то він присягнув, що як тільки якась його внучка була б відповідного віку, то сам віддав би її. 4. Відновив багато давніх звичаїв, що потроху відходили у забуття, як-от віщування про безпеку республіки, сан жерців Юпітера[131], церемонії луперкаліїв, столітні ігри[132], компіталійський фестиваль[133]. Заборонив безвусим юнакам брати участь у змаганнях з бігу на луперкаліях, також на столітніх іграх заборонив молоді обох статей відвідувати будь-які вечірні спектаклі, хіба що за супроводу старших родичів. Постановив прикрашати придорожніх[134] Ларів двічі на рік — весняними та літніми квітами. 5. Пам’ять полководців, які піднесли імперію римського народу від занепаду до процвітання, вшановував одразу ж за почестями безсмертних богів. Відновив і пам’ятники, що вони залишили, разом із написами, що були на них, а також на обох портиках свого форуму встановив статуї, що зображали їх у тріумфальному вбранні, проголосивши едиктом, що він задумав усе це з такою метою, аби на їхнє життя, як на приклад, народ скеровував і його, допоки він живий, і правителів усіх будучих віків. Статую Помпея поставив просто перед воротами його театру на мармуровій базиліці, перенісши її з тієї курії, де було убито Гая Цезаря.