Танцюй, танцюй, танцюй. Том 2
- Автор: Мураками Харуки
- Серия: Тетралогія Щура #4
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-3115-0
- Переводчик: Іван Петрович Дзюб
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Танцюй, танцюй, танцюй. Том 2». Краткое содержание книги:
— Ну, як? Добре?
— Добре, — відповів я. І це була чиста правда.
Ми випили ще по одній порції джину з тоніком.
— Послухай, Джун… — сказав я, ніби раптом щось згадавши. — А минулого місяця ти часом не називалася Мей[38]?
Бона радісно хихикнула.
— А ви забавна людина! Я люблю жарти. По-вашому виходить, що наступного місяця я буду Джулі, а в серпні — Оґі[39]?
Я хотів сказати, що не жартую. Що минулого місяця справді спав із дівчиною на ім’я Мей. Та, звісно, говорити про це не годилось. А тому я промовчав. І поки мовчав, вона ще раз збудила мене своїми професійними хитрощами. Вдруге. А я справді нічого не робив, просто лежав, не ворушачись. Вона з усім упоралась — як на бензоколонці з передовим автосервісом, коли досить там зупинитися та передати ключі, й тобі все зроблять: бензину заллють, авто помиють, тиск у колесах перевірять, мастило замінять, вікна протруть, попільницю вичистять. Та хіба це можна назвати сексом? В усякому разі, все це скінчилося десь по другій ночі, й ми задрімали. А коли я прокинувся, ще не було шостої. Все ще грало радіо, не вимкнене з вечора. За вікном уже розвиднілось, а серфери, ці вранішні пташки, вже розміщували вздовж морського узбережжя свої пікапи. Поряд зі мною, скрутившись калачиком, міцно спала Джун. На підлозі валялися рожеве плаття, рожеві босоніжки й рожева стрічка. Я вимкнув радіо й поторгав її за плече.
— Гей!.. Прокидайся! — сказав я. — У мене гостя буде. Молода дівчина прийде снідати. Вибач, але мені не хотілося б, аби вона тебе тут застала.
— О’кей, о’кей… — відповіла Джун і розплющила очі. Тоді встала, прихопила сумку й гола пішла у ванну, почистила зуби, розчесала волосся. І лише потім одяглась і взулася.
— Добре було зі мною, правда? — спитала вона, підфарбовуючи губи помадою.
— Добре, — погодився я.
Приязно всміхаючись, Джун сховала помаду й клацнула застібкою сумки.
— Ну, то коли наступний раз?
— Наступний раз?…
— Я отримала плату за три рази. Тому залишилося ще два. Коли вам зручно? А може, у вас настрій зміниться — і вам захочеться з іншою? Нехай буде й так. Мені зовсім байдуже. Адже хлопцям кортить переспати з різними дівчатами, правда?
— Та ні… Мені досить тебе, — відповів я. Інших слів я не знайшов. Три зустрічі! Невже Макімура надумав витиснути з мене до останньої краплі всю чоловічу силу?
— Дякую. Ви ніколи не пожалкуєте. Бо наступного разу я ще краще вам зроблю. Можете не сумніватися. You can rely on me[40]. Післязавтра підходить? Післязавтра ввечері я вільна й готова розважити вас як слід.
— Ага, підходить, — відповів я. І простягнув їй десятидоларову банкноту — мовляв, для оплати таксі.
— Дякую… До наступної зустрічі. Бай-бай! — попрощалася вона. І, відчинивши двері, вийшла з кімнати.
Поки Юкі не прокинулась і не прийшла на сніданок, я вимив усі склянки, прибрав у кімнаті, прополоскав попільничку, розгладив складки на простирадлі й викинув рожеву стрічку у відро для сміття. Після того вже не доводилося переживати. Однак Юкі ще не встигла зайти, як уже скривилася. Щось у кімнаті їй не сподобалося. У Юкі прекрасна інтуїція. Вона щось запідозрила. Я вдав, що нічого не помічаю, і, насвистуючи якусь мелодію, взявся готувати сніданок. Зварив каву, підсмажив тости, почистив фрукти. І все виставив на стіл. Усе це обмацуючи недовірливим поглядом, Юкі пила холодне молоко й закусувала підсмаженим хлібом. Я намагався заговорити з нею, але вона не проронила жодного слова. «Погані мої справи», — подумав я. Кімнату заполонила тривожна атмосфера.
Сніданок минув у постійному напруженні. Наприкінці Юкі поклала обидві долоні на стіл і пильно глянула мені в очі. Надзвичайно суворим поглядом.
— Послухайте… Сьогодні сюди приходила жінка, чи не так? — запитала вона.
— А ти здогадлива, — відповів я так легковажно, ніби нічого й не сталося.
— Хто вона? Ви десь тут її підхопили?
— Та ні! Я не маю такої звички. І на це не здатний. Вона сама прийшла.
— Не брешіть! Так не буває.
— Це не брехня. Я тобі ніколи не брешу. Вона справді сама прийшла, — наполягав я. І розповів їй докладно все. Що Хіраку Макімура купив для мене жінку. Що вона прийшла несподівано — звалилась як сніг на голову. Що, мабуть, Хіраку Макімура задумав угамувати мою статеву жагу й тим самим уберегти дочку від небезпеки.
— Усе. Досить, — сказала Юкі й, глибоко зітхнувши, заплющила очі. — Чому він завжди придумує такі недоречності? Чому так упереджено ставиться до людей? Нічого великого й важливого не розуміє, а напихає голову всяким непотребом. Ясна річ, мама з особливим норовом, а в батька не все гаразд із головою. На відміну від неї, де в чому іншому. Він завжди щось невлад зробить і все геть-чисто зіпсує.
38
Травень (англ.).
39
Джулі, Оґі — пестливі форми імен Джулія та Августа, від англ. July (липень) та August (серпень).
40
Можете покластись на мене (англ.).