Таємниця Золотого Будди
- Автор: Несвадба Йозеф
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: В. Г. Гримич
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Таємниця Золотого Будди». Краткое содержание книги:
Автор повісті, чеський письменник Йозеф Несвадба, використовує у своєму творі фактичні події, що сталися під час кривавого страйку чеських ткачів у Сварові 1870 року.
В Радянському Союзі повість видається вперше.
— Занадто багато я роздумую, — сказав сам до себе вчитель, підійшовши тим часом до муру, де вперше застав колись Ганку. Голова в нього все ще боліла. Він оглянув ще раз сад і дворик, зазирнув у крільчатник, що правив Ганці за трамплін. Але крільчатник був порожній, чистенько вимазаний крейдою. У курнику, що стояв поряд, він тільки наполохав три курки. Заглянув і до порожньої собачої будки. Там також нічого не було.
Зайшов у садочок, пройшов довкола вуликів, відігнав рукою бджолу, якій його ніс здався, мабуть, пахучою квіткою. Красл боявся бджіл ще з дитинства, якось вони добряче його покусали. Він хутенько запалив сигару і поспішив до трьох фруктових дерев. Ніде жодного натяку на те, щоб хтось тут копав. Це був порівняно величенький сад. Щоб перекопати такий шмат землі, довелося б потрудитися. Зараз, вночі, про це й гадки не може бути. А що скажуть сусіди, коли побачать учителя, який, наче не сповна розуму, переорює весь сад? Звичайно, можна було б позичити плуга з конем. Але якщо Павлата закопав свого Будду досить глибоко, однаково ж нічого не знайдеш. Краще спочатку все докладно обміркувати. Розпитати, де саме в садку він полюбляв ходити. Чи не підходив до котрогось з дерев частіше, ніж до інших. Справді, так воно буде краще. Повіки в учителя злипалися. Не допомагала навіть сигара.
— Треба виспатись сьогодні, — мовив він собі. Навшпиньки він обійшов будиночок і обережно відімкнув ворота. На вулиці стояла карета.
— Ну, от ми й дочекалися пана Красла, — молодий Риссіг спритно вискочив з екіпажа і кивнув кучерові, який спроквола рушив у напрямі фабрики. Барон підійшов до здивованого вчителя і взяв його під руку, наче свого найкращого друга. — А ми тут вже більш як півгодини стоїмо. Не хотілося турбувати закоханих, молоду любов, — додав він з усмішкою і так голосно, щоб це почула бабуся на своєму незмінному посту у вікні навпроти. — Я знав, що й ви залишите їх на самоті. Отже, ми зможемо спокійно побалакати…
Красл не зрозумів його. Може, цей фабрикант знає, що Голан утік з в'язниці, що він. переховується в окрузі і що нарешті зараз він на побаченні у Павлатовому будинку? Але чому ж він не намагається заарештувати його?
— Альбінка сама… — Красл спробував обдурити його.
— Ви хочете зберегти її репутацію? Я й без вас знаю, що це порядна дівчина і що вона може до весілля залишатися на самоті хоча б і з п'ятьма коханцями. Будьте певні, доки вона думатиме про Голана, я спокійний. Жонатий бунтівник, бачте, вже не такий непокірливий. Коли вона одягне на нього хомут, мені також легше буде з ним домовитись. Отож, я щиро бажаю їм побільше цих таємних побачень. Перепрошую, адже хто з тих молодих робітників не хотів би підпалити стріху над моєю головою? Жоден не відмовився б, я добре знаю. Але мене турбують лише ті, що не заспокоюються самим бажанням… Отже, ви розумієте, я краще подарунок на весілля Голанові приготував би і в суді порушив би клопотання, щоб йому відмінили кару…
— Я вас не розумію, — зітхнув Красл цілком щиро. Він і справді вже не знав, вірити фабрикантові чи ні.
— Тому що ви думаєте, ніби я не людина. Еге ж, саме так про мене писали чеські газети. Начебто я якийсь там упир або сам диявол. Але я вам уже пояснював, чому мушу боронитися від потолочі, що збіглася сюди з усіх кінців країни. Звичайно, мене більше влаштовувала б дружба з ними. Але вони цього не бажають, а мені також треба жити. От і не лишається мені більше нічого, як бути суворим. І все-таки водночас я можу бути і м'яким, кривдити без причини я нікого не хочу.
Вони йшли помалу, наче на прогулянці, в напрямку фабрики, карета рухалась поперед них за кілька кроків. Риссіг розмовляв з учителем як рівний з рівним, начебто забувши, що кілька годин тому обзивав його зрадником.
— Пальм казав мені і вахмістр теж, що вам стало дещо відомо про Золотого Будду, — знов почав за хвилину фабрикант. У Красла перехопило подих: ось воно нарешті. Отже, тепер увага понад усе. Треба трохи підбадьоритись. Але сигару він уже викинув, а спати йому хотілося до того, що аж у млость кидало.