Вогняний бог Марранів
- Автор: Волков Александр Мелентьевич
- Серия: Чарівник Смарагдового міста #4
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Юрій Попсуєнко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Вогняний бог Марранів». Краткое содержание книги:
З торбинки, притороченої до сідла Енні, визирала Артошкова мордочка. Чорні песикові оченята весело поблискували, він був страшенно задоволений подорожжю Коли йому набридало сидіти в торбі він уривчасто дзявкав, його спускали додолу, і він біг за мулами.
Джон Сміт проводжав дітей на руденькій кобилці Мері, Ганнібал і Цезар йшли дуже повільно, проте фермерська конячина ледь встигала за могутніми мулами, зарядженими сонячною енергією.
— Добра худібка, що й казати, — бурчав задоволений Джон. — Таких би запрягти у плуга, вони за день бозна-скільки акрів переорють…
Ніби розуміючи фермерові слова мули невдоволено поводили довгими вухами.
Настав час прощання. Джон сердечно обняв Енні й Тіма, побажавши їм щасливої дороги, просив бути обережними і не затримуватись у Чарівній країні, тому що батьки будуть день і ніч думати про них, чекати.
Тім і Енні перевели шпеники на швидкий хід, мули дзвінко брикнули копитами, з під їхніх ніг піднялась курява, і за п'ять хвилин фермер ледве міг розгледіти оддалік дві невиразні плямки.
— Крий мене Боже, — прошепотів вражений Джон Сміт, — оце скачуть! Нам з тобою, Мері, так само до них далеко як черепасі до зайця. Так, навряд чи ворог перехопить їх на дорозі.
Фермер повернув конячину і потрюхикав додому розмірковуючи про дивні події, у які була втягнута його родина з того пам'ятного дня, коли над Канзасом пронісся ураган, викликаний злою чаклункою Гінгемою.
Енні й Тім тішилися швидкою їздою. Поля і річки пролітали мимо них, ніби їх гнав зустрічний вітер. Поодинокі пішоходи зачудовано дивились їм услід, а вози зі снопами мелькали, ніби верстові стовпи.
Надвечір подорожні залишили позаду чимало миль. Ночувати зупинились у самітному лісочку, подалі від житла. Енні дістала з в'юка всеперетворювальне полотнище, яке колись виготовив дядечко Чарлі Блек. На бажання власника воно могло ставати надувним човном, вітрилом, просторим тентом. Цього разу воно перетворилося у зручний намет, де діти спокійно провели ніч під охороною вірного Артошка.
І дні побігли один за одним, як швидкі мули наших подорожніх. Енні й Тім прямували на північний схід, по можливості уникаючи населених місць. Біля струмочків вони запасалися водою у великі фляги, а скакунів напувати не треба було. Погода стояла ясна, сонячна, і заряджати тварин не було потреби: вони набиралися енергії під час бігу.
Перша широка річка, що трапилась на шляху, зупинила подорожніх. Енні уже збиралася надувати повітрям всеперетворювальне полотнище, щоб зробити з нього пліт. Тім зауважив що переправити мулів на слизькому плоту без перил і загороджень буде нелегко.
— Давай-но, Енні, спробуємо переплисти річку, не сходячи з сідел, — запропонував хлопчик.
Поставивши регулятори на малий хід, діти сміливо спрямували тварин у воду. І — о диво! Мули попливли, наче робили це багато разів. Всередині у них було досить порожньо, а тому на воді вони трималися чудово. Вони так загрібали воду своїми могутніми ногами, що вмить опинилися на другому березі.
— Ура, ура! — закричав Тім. — На таких молодцях, як наші Цезар та Гаинібал, можна море переплисти!
З великою небезпекою довелося зіткнутися дітям у широкому стену, де водилося багато вовків. Збившись у велику зграю, степові вовки перепинили мандрівникам дорогу. Ті хотіли повернути назад, але й там їх чекали вороги.
— Повний вперед! — скомандував Тім.
Мули рвонули, як ураган. Кілька вовків полетіли з розтрощеними головами і зламаними ребрами. Один великий хижак, очевидно, ватажок зграї, підстрибнув, намагаючись скинути Тіма з сідла, але хоробрий хлопчак щосили уперіщив вовка ломакою в лоба.
Приголомшений хижак беркицьнувся зграя розступилася і за хвилину залишилась далеко позаду.
Тім був страшенно задоволений і без угаву хвалився.
— Бачила, як я йому вперіщив межи очі! — кричав хлопчисько. — Він напевне здох від моєї ломачини.
Енні засумнівалась у цьому, і тоді Тім запропонував повернутися й глянути. Енні не захотіла знову зустрічатися з вовками і поспішила погодитися з товаришем. Тім засвистів войовничий марш.