Щоденник Мавки

Сліпуче біле світло залило навколишній світ. Ярина замружилася від несподіванки, змигнула, а коли розплющила очі, то прокинулася в себе вдома на ліжку. «Який дивний сон мені примарився», – подумала дівчина і визирнула у вікно. Господи, там було стільки світла! Світ на вулиці заливало ранкове лагідне сонце. Небо над головою волошково посміхалося, а хмара – вона просто щезла, наче її ніколи й не було.

З того часу життя Ярини перемінилося.

Так, вона інколи зустрічає свою стару приятельку чорну хмару, однак це стається не так часто, і вона навчилася давати лад тим зустрічам. У кого в житті не трапляються похмурі дні?

Бо інколи ми самі себе пришпилюємо до тих бід, зумисне відмовляючись давати їм лад. Та, зрештою, від нас залежить – тягнути на собі чорну хмару чи просто відшпилитися від неї.