Ru
- Автор: Тхюи Ким
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-88-5
- Переводчик: Зоя Борисюк
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ru». Краткое содержание книги:
Кім Тхюї — одна з цих «людей із човна», які втекли з пекла, щоб знайти порятунок в іншому білому краї. І невеличкими оповідями, історійками, афоризмами вона помалу малює образ квебекської пані з в’єтнамським акцентом, якій вдалося (чи, радше, яка мусила) пристосуватися до вторгнення комуністів, вижити у переповненому таборі для біженців, навчитися західному способу життя і, зрештою, звикнути до материнства. Через поетичність і гумор читати цю книжку — суцільне задоволення.
Французькою RU означає «струмочок», у переносному значенні «витікання, потік, циркуляція» (сліз, крові, грошей) (Le Robert historique). В’єтнамською RU означає «колискова», «колисати». І це досконала назва для цього невеликого, однак сильного роману.
Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна перевидавати, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».
І вже ніхто й ніколи не дізнається про справжню історію цього браслета, коли акрил розкладеться на порох, коли тисячі років накопичаться у сотнях страт, адже минуло всього тридцять років, а я впізнаю нас лише за якимись фрагментами, шрамами, відблисками.
За тридцять років Сао Май, наче той фенікс, відродилась із попелу, так як і В’єтнам із-за своєї залізної завіси, і мої батьки від шкільних унітазів. І поодинці, і всі разом, усі ці персонажі з мого минулого струсили бруд, що накопичився на їхніх спинах, щоб розгорнути крила з червоно-золотистого пір’я, перш ніж жваво метнутися у широкий блакитний простір, прикрасивши в такий спосіб небо моїх дітей і відкриваючи те, що за одним виднокраєм завжди ховається інший, і так відбувається нескінченно, до невимовної краси відновлення, до невідчутного на дотик зачарування. Якщо ж говорити про мене, то мені нове відкривається в можливості написати цю книжку, дожити до миті, коли мої слова ковзнуть на вигинах ваших вуст, бачити ці білі аркуші, що витримують струмінь розповіді про мене чи, радше, струмінь розповіді про тих, хто крокував попереду мене, задля мене. Я пройшлася їхніми слідами, як у сні наяву, коли пахощі розквітлої півонії є не запахом, а квітуванням; коли густий багрянець клена є вже не кольором, а благом, коли край — це не просто місце, а колискова.
А ще коли простягнута рука — це не просто жест, а мить любові, що триває до засинання, до пробудження, щодень.