Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Але прокинулася, раптово усвідомивши, де вона знаходиться.
Вона підняла сині стомлені очі.
— Річард, — прошепотіла вона так, що він зрозумів: зараз все почнеться з початку.
Він притиснув кінчики пальців до її губ, не даючи словами вийти на волю.
— У нас дуже багато справ. Розкажи, що ти дізналася, щоб ми могли ними зайнятися.
Вона сунула йому в руки біле плаття.
— Ти мав рацію майже у всьому, навіть якщо не уявляв собі подробиць. Як ти й казав, Сестра Юлія і її подруги мріяли звільнитися від соноходця. Ось вони і вирішили дати тобі безсмертя, оскільки ти високо цінуєш життя. Все інше, що вони робили, як би руйнівні не були їхні дії, мало вторинну важливість. Це дало їм можливість працювати заради звільнення Володаря.
Очі Річарда стали круглими, він уважно слухав.
— Вони знайшли Заклинання Вогняного Ланцюга та використали його, щоб знищити загальну пам'ять про Келен. Це дало їм можливість змусити її вкрасти для них шкатулки Одена. Твій батько там, у підземному світі, повідомив Володареві, що знання, якого вони потребують, зберігається тільки в твоїй пам'яті. Вони також знають, що їм потрібна сповідниця, щоб дізнатися правду. Келен повинна була виконати два завдання: вкрасти шкатулки Одена і допомогти їм отримати знання з Книги Зниклих Тіней.
— Зовсім не пророчі черв'яки, а Заклинання Вогняного Ланцюга відповідальне за те, що відбувається з пророцтвами.
— У Сестер є дві із трьох скриньок Одена, і вони ввели їх в гру. Вони поспішають з двох причин. По-перше, за допомогою скриньок Одена вони хочуть закликати Володаря у світ живих, і по-друге, тому, що шкатулки Одена були створені спеціально, щоб протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга.
Річард моргнув.
— Що значить, у них тільки дві скриньки? Я думав, вони використали Келен, щоб вкрасти всі. У Саду Життя зникли всі три шкатулки.
— Коли Келен принесла тільки одну скриньку, вони віддали її Тові, щоб та скоріше відвезла її, а потім відправили Келен назад за двома іншими.
— Відправили назад… — Річард насупився. — Чого ти не договорюєш?
Ніккі облизала губи, але не відвела пильного погляду.
— Тому Тові так і кричала.
Річард відчув, що на очі навернулися сльози. У горлі встала важка грудка.
Ніккі поклала руку йому на груди навпроти серця.
— Ми повернемо її, Річард.
Він стиснув губи і кивнув. — І що сталося далі?
— Новий Шукач напав на Тові, завдав їй удару твоїм мечем і забрав шкатулку Одена. Вона викрадена і перебуває далеко від Народного Палацу.
— Потрібно починати пошуки. Вони не могли втекти далеко.
— Вони давно втекли, Річард. Вони сховали свої сліди, коли викрали Келен, і зараз зроблять так само. Таким способом ми їх не знайдемо.
Річард звів очі.
— Самуель. Меч Істини протистоїть заклинанню. Коли я віддав йому меч, він, мабуть, згадав правду про Келен. — Його пильний погляд блукав по наметі, поки він думав. — Ми повинні обміркувати наші дії. Зібрати всю необхідну інформацію, яку зможемо. Нам потрібно випередити їх, а не ганятися за ними слідом.
— Я допоможу тобі, Річард. Я зроблю все, що ти скажеш. Я допоможу тобі повернути її. Вона — частина тебе, і я тепер це розумію.
Він кивнув, вдячний, що вона знову разом з ним.
— Думаю, нам потрібно з дечим розібратися, а потім нам буде потрібна допомога досвідчених людей.
Вона криво посміхнулася.
— Ось це — той Шукач, якого я знаю.
Зовні почали збиратися солдати, охочі побачити лорда Рала.
З натовпу вибралася Верна.
— Річард! Слава Творцеві — наші молитви почуті. — Вона обняла його. — Як ти, Річард?
— Де ти була?
— Я допомагала кільком пораненим. Наші розвідники натрапили на невеликий ворожий загін. Генерал Мейфферт послав за мною, щоб я повернулася пошвидше.
— А як хлопці?
— Все в порядку, — відповіла вона з посмішкою. — Особливо тепер, коли ти з нами і поведеш нас в останній бій.
Він узяв її за руки.
— Верна, я знаю, що в минулому тобі зі мною довелося важко…
Вона усміхнулася і кивнула, підтверджуючи його правоту. Коли вона побачила, що він не посміхається, її посмішка теж зникла.
— Зараз знову настав один з тих часів, — серйозно сказав він. — Вам необхідно повірити в мене і в те, що я скажу, або ми просто зараз можемо здаватися на милість Ордена.
Річард відпустив її руки і встав на кошик, щоб його краще було чути. Він побачив, що його оточує море людських голів.