Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
— Схоже, ви про все подбали, — зауважила Ніккі.
Тові осміхнулася через біль.
— І більше того.
— Більше? Що може бути більш чудово?
— Існує щось, протилежне Вогненної Ланцюги. — У посмішці Тові проскакувало тріумфування.
— Протилежне? Ти хочеш сказати, що ви ризикуєте Річардом, знаходячись в суперечності з тим, що ви робите? У протиріччі, яке може звести нанівець всі ваші плани?
Тові спробувала засміятися, але закашлялась. Незважаючи на біль, вона була дуже задоволена собою, щоб зупинитися.
— Це — саме приємне у всій затії. Стародавні чарівники, які створили теорію Заклинання Вогняного Ланцюга, зрозуміли, що воно здатне повністю знищити світ живих. Тому вони створили противагу заклинанню Вогняного Ланцюга, на випадок, якщо воно коли-небудь буде запущено.
Ніккі стиснула зуби. — І що це?
— Скриньки Ордена.
Очі Ніккі широко розкрилися. — Скриньки Ордена створені, щоб протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга, яке ви запустили?
— Точно. Хіба це не чудово? До того ж ми ввели в гру і шкатулки Одена.
Ніккі глибоко зітхнула. — Гаразд. Мабуть, я з'ясувала все, що хотіла.
Тові здригнулася. — Ну… майже. Є ще одна невеличка проблемка.
— Наприклад?
— Бачиш, ця дурепа принесла тільки одну скриньку, коли ми послали її за ними в перший раз. Ми не могли дозволити людям побачити шкатулки Одена, адже на відміну від самої Келен, люди не забудуть, що бачили їх. Келен пояснила, що в її мішку не було місця. Сестра Юлія була сама не своя від люті. Вона побила дівчинку до крові — тобі це повинно сподобатися, Сестра Ніккі, — і змусила її викинути свої речі, щоб звільнити місце. А потім відправила її знову, щоб принести дві скриньки, що залишилися.
Тові здригнулася від нападу болю.
— Ми побоялися чекати її приходу. Сестра Юлія відправила мене вперед з першою скринькою, і сказала, що наздожене мене. — Тові знову застогнала від нападу болю. — Я несла першу шкатулку. Шукач, озброєний Мечем Істини, чи хто він там ще, напав на мене і поранив. Він вкрав шкатулку. Як тільки Келен принесла решту, Сестра Юлія забрала їх, і, вважаючи, що третя шкатулка знаходиться у мене, привела їх у дію, перш ніж покинула Народний Палац. Вона привела в дію магію Ордена.
У Ніккі затремтіли коліна і закрутилася голова. Вона ледве могла повірити своїм вухам. Але тепер вона знала, що все це — правда. Річард весь час був правий. Не маючи жодних фактів, він примудрився зрозуміти основне. І весь цей час ніхто в світі не вірив йому… в світі, що стоїть на краю загибелі через запущене Заклинання Вогняного Ланцюга.
65
Крик, що розколов тишу ночі, змусив волосся Річарда піднятися дибки. Він схопився на ноги з ковдри, на якій лежав в невеликому наметі. Крик, що розірвав повітря, наповнив жахом все навколо. Нескінченний крик змусив затремтіти плечі і вкритися холодним потом.
Зі скажено гупаючим серцем Річард вибіг з намету в той момент, коли другий крик прокотився по табору, немов намагаючись дістатися в кожен темний куточок, щоб наповнити його невимовним жахом.
З вечора для нього встановили додатковий намет, що стояв поза рядом, трохи осторонь від інших. Зовні він побачив стоячих на варті солдатів, їх очі були широко розкриті, всі вони напружено чогось чекали. Серед них був і генерал Мейфферт.
Річард побачив на небі перші ознаки наступаючого світанку — точно такого ж, як в ранок зникнення Келен. Жінки, яку він любив. Жінки, про яку всі інші забули і навіть не намагалися пригадати. Якщо вона кричала, кликала на допомогу, її ніхто не чув.
Раптово крик обірвався, немов помер; світ накрила темрява, що була чорніша самої чорноти. Темрява, схожа на чорнильне небуття світу мертвих, світу нещасних, назавжди загублених душ. Річард затремтів, коли його тіло відчуло легкий дотик, немов виходець з іншого світу торкнувся світу живих обіцянкою швидкої зустрічі.
Темрява розсіялася так само швидко, як і з'явилася. Солдати озиралися один на одного, і жоден не вимовив ні слова.