Электронная книга - «На скрижалях історії». Краткое содержание книги:
Книга «На скрижалях історії» присвячена 100-річчю подій Української революції 1917-1921 років. Тут в доступній для широкого загалу формі описані історичні події та життя населення в роки Української революції 1917-1921 рр. на Черкащині (архівні документи), висвітлюється участь черкащан у боротьбі за незалежність і соборність України, спогади розкуркулених і репресованих. Використано багато документальних матеріалів. Книга розрахована на широкий загал читачів, які прагнуть повніше пізнати історію рідного краю і України.
Якщо по правді, то зараз не всі знають його значення та й не розуміють, хто має право його носити. Хоча ще одна легенда існувала про те, що козаки себе вважали надто грішними для раю. Тож існувало повір'я, коли запорізький козак загине й потрапить до пекла, то Господь може змилуватися над ним, урятує його душу, витягнувши з пекельного полум'я саме за цього чуба. Козаки в давнину примовляли:
— Як на війні загину — мене ангел понесе в небо за чуприну.
Не дочекалися в садочку залицяльники Юлю. Піймавши облизня, вони ретирувалися несолоно сьорбавши. Івановому щирому побратиму Кіндрату Войтенку вони обмовилися:
— Не сьогодні, то завтра твоєму корешу мармизу начистимо! Так і перекажи!
Не один раз Іван з Юлею повертався вночі до Меловатки зі Сватового, де бували вдвох на самодіяльних концертах. Цього вечора, як і завжди, припровадив дівчину до її хатини, попрощався й попрямував до ешелона. Вартового десь не видко. Ледь торкнувся ногою приступки вагона, як хтось охопив його за поперек, ще один за руку, але в цей час Іван ногою, яка не стояла на приступці, так влушперив нападнику в груди, що той нахаба миттєво розчинився десь у темряві. Друга вільна рука натрапила на голову з оселедцем, цей «лицар»-закрутиголова теж відправився вслід за першим нападником, а Іван поліз спочивати у вагон.
«Маю сім синів, а чи діждуся бачити хоч одну невістку в хаті», — згадалося йому, як колись казала мама. Через це й гадає тепер: а чи сподобалась би їй його Юля, коли б стала невісткою? Мама його добра, не ображала б її, а Юля має лагідну, добру таку вдачу. Цим поділився з дівчиною, вона йому у відповідь.
— Доки мій батько не ожениться, не вийду зі своєї сім'ї, — і тяжко зітхнувши, змахнула хустинкою сльозину з очей.
Улітку 1918 року на демаркаційній лінії обставини для Запорізької дивізії стали змінюватися на гірше. Обіцянки гетьманського уряду з Києва щодо регулярного забезпечення грошима, харчами, вівсом, сіном, збруєю, амуніцією, одягом і взуттям усіх частин Запорізького корпусу не виконані ні перед присягою, ні після неї.
Усі резерви вичерпалися. Особливу скруту відчуває Гордієнківський кінний полк. Харчуються в тих селян, при дворах яких розташовані. Аби не виглядати перед господарями дармоїдами, кожен старшина й козак допомагає їм у роботі в полі й своїм конем послуговується до такої роботи. Тому навчання й муштра припинилися, але залишити охорону кордону ніяк не можна.
На протилежному боці почали з'являтися великі групи озброєних у військовій уніформі людей. У нічній темряві грабують місцевих селян, а на ранок зникають. Охорону з українського боку підсилили, пости й патрулі розмістили густіше. А від уряду забезпечення харчами відсутнє, ні людям, ні коням... А далі ще гірше... Не рятують уже працьовиті руки дівчат і бабів, які козаків із полків обпирають, латають їм сорочки... Час робить своє, наближається холодна осінь.
Розділ VII
І
«Страшна й огидлива ця пошесть — отаманія! Вона завжди була, є й завжди буде осторогою перед нещасливим кінцем на шляху українців до державності й соборності України»
Олександер Вишнівський [7].
Настала осінь. На бульварах Києва рясно осипається жовтогаряче листя, та ще швидше від нього розлітаються по Україні різні чутки. Як розшарпані шаманки риплять і човгають через розтривожені степи потяги, доставляють до провінційних станцій безліч новин. Принишклі до цього містечка й міста, одне за одним вибухають повстаннями. Шумлять, ворохобляться українські степи. Нежданно-негаданно для німців у руках повстанців опинилася більша частина Київщини.
Звістка про революцію в Німеччині, масові робітничі демонстрації в Берліні, Гамбурзі звалилася на голову, як грім серед ясного неба. Газети кричать, що 9 листопада 1918 року там повалили імператора й до влади прийшли соціал-демократи. Німецьке командування розгублене: як розвиватимуться події далі в Німеччині, що жде німецькі частини, розташовані в Україні? Тепер солдатська маса думкує лише про одне, як швидше повернути голоблі додому. Котиться епідемія переляку, а водночас із нею лютує й безжалісно косить населення епідемія іспанки.
На цей момент в Україні кардинально змінився розклад сил і став надзвичайно загрозливим для української державності. Тимчасова ситуація з'єднала всіх у одному колі — проти гетьмана Скоропадського. З одного боку деморалізовані революцією в Німеччині, розвалом Австро-Угорщини й програшем у Першій світовій війні німецькі й австро-угорські війська. З іншого — у «сірій зоні» між більшовицькою Росією й Українською державою накопичені величезні сили більшовиків. З третього боку підточує державу створена Троцьким більшовицька підпільна терористична мережа. З четвертого — білогвардійське підпілля, орієнтоване на генерала Денікіна. Ще, з п'ятого боку, діє соціалістичне підпілля, у тому числі й радикальних українців. Наріжним каменем між усіма стало майбутнє України. Скоропадський будує буржуазну державу ліберального капіталізму зі свободою приватної власності й ініціативи. Особа українського гетьмана і його плани розбудови держави заважають усім. Соціалісти марять соціалістичною державою — вони керуються Інтернаціоналом. На компроміс іти не бажають, хоча й спостерігають, не сліпі, що відбувається в більшовицькій Росії.
Важливим чинником являється й тиск держав-переможниць у Першій світовій війні, які входять до Антанти. Вони не надто прагнуть бачити Українську державу на мапі Європи. До того ж по всій території України розплодилися, як гриби після рясного дощу, ще й анархічні елементи — банди, які здебільшого являють собою ватаги волоцюг. Вони інколи теж порушують політичні гасла, піднімають політичні прапори, але зовсім не з політичних положень, а з меркантильних.
Ще в червні 1918 року, розвідка штабу гетьмана, доповідала про підготовку збройного перевороту проти нього українськими соціалістами спільно з більшовиками. У цих інтригах не останню роль відігравав і німецький генштаб, у тому числі й майор Гассе, який свого часу вів перемовини зі Скоропадським про його переворот. Тобто, німці грають на два фронти. З перших же свідчень, які прийшли з Державної варти, стало відомо про проведення нелегальних зборів, накопичення зброї й підготовку терактів. Одразу ж були заарештовані опозиційні лідери, але через тиск із боку німців і на прохання культурних діячів, їх невдовзі відпустили.
«Повідомлення про роботу Київського губернського з'їзду ревкомів.
I вересня 1918 р.
II серпня 1918 року відбувся з'їзд ревкомів Київської губернії. Були делегати всіх повітів. Після заслуховування доповіді губернського ревкому, у якому викладається робота по організації повстанського апарату в губернії, найбільший інтерес викликають доповіді з місць, які малюють положення в повітах. Делегат Черкаського повіту, указавши на те, що Черкаський повіт цілковито організований для негайного повстання, що скрізь організовані сільські та волосні ревкоми й штаби, які взяли на облік усі військові сили і призначили вже командирів частин, він від імені Черкаського ревкому заявив, що ледве вдається стримувати організоване повстанське селянство, яке вимагає початку повстання» [36, 316].
Як уже не раз бувало в історії України — до поразки й втрати державності призвели міжусобиці всередині українства. Так і не змогла недозріла політична українська еліта винести за дужки свої внутрішні політичні чвари, розбіжності, різні світогляди й об'єднатися перед зовнішніми викликами. Ті самі проблеми виникали й в XVII-XVIII ст., коли замість шукати внутрішні компроміси, козацька верхівка, утягувала у свої конфлікти зовнішні сили. На жаль українців історія нічому не навчає на протязі віків...
