Молоко з медом
- Автор: Ягелло Иоанна
- Серия: Лінка #4
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Урбіно
- ISBN: 978-966-2647-55-6
- Переводчик: Божена Антоняк
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Молоко з медом». Краткое содержание книги:
— Я принесла тобі апельсини, — сказала вона. — Чомусь мені здалося, що їх приносять до лікарні. Може бути?
Рута кивнула головою.
— Звичайно.
— Як ти себе почуваєш?
Рута розповіла їй усе, і про Вітекове повернення. І що дитина має невдовзі народитися, хоч і передчасно, і що це хлопчик, і що імені вони ще не вибрали. А насамкінець розказала про катастрофічну ситуацію, у якій опинилися «Білі мишки».
— От халепа, — спохмурніла Лінка. — Кепсько це все.
— А загалом… ти б не хотіла працювати з вересня?
— Я? — перепитала Лінка.
— Ну, а хто? Ти хіба не про роботу прийшла поговорити?
— Ні… узагалі ні… я не знаю. Я… — Лінка зітхнула. — Не повіриш, але я теж вагітна.
— Не вірю! — вигукнула Рута, і щось їй знову кольнуло в животі.
— От бачиш, я ж казала, що не повіриш.
— Але як це взагалі могло статися?
— Блін, ти говориш, як моя мати, — Лінка заговорила тихіше. Вона раптом усвідомила, що в палаті є й інші жінки. — Сталося-всралося. Я щось наплутала з тими таблетками, то й сталося. Але найгірше те, що Адріан… ну, схоже, що від усього відмовився.
Рута співчутливо глянула на неї. Вона добре розуміла, що та відчуває.
— О Боже… Як же так? Адже ви були., ви ж така чудова пара! Я ж пам’ятаю, як він тобі допомагав у кав’ярні!
— Ага. Були. А тепер він каже, що хоче вчитися в Англії і таке інше. Що це я його вплутала.
— Не переймайся, — відповіла Рута. — Ти ж знаєш, як було зі мною. Він повернеться, точно повернеться. Просто зараз він почувається, як переляканий хлопчисько. От побачиш, повернеться й на руках тебе носитиме.
— Може, і так. Сподіваюся, що він невдовзі зміниться.
— Звичайно, — запевнила її Рута. Бо вона була переконана в цьому. Авжеж, багато хлопців залишають своїх дівчат і не повертаються, але ж не тоді, коли ті носять під серцем їхніх дітей.
— А що з ім’ям? — раптом зацікавилася Лінка. — Чому ви не можете вибрати?
— Бо Вітек хоче назвати його Казимиром. Казимиром, розумієш? На честь прадідуся. Його на честь прадіда звуть Вітольдом, але це не так жахливо, як Казимир.
Лінка зареготала.
— Так отож, усі просто вмирають від сміху, щойно це чують.
— Ні, я сміялася, бо так звуть мого брата. Його теж назвали на честь прадідуся, а мене Халіною — на честь прабабусі.
— То ти Халіна?
— Звісно. Лінка. А він — Кай, тобто більшість зве його Каєм. Як героя «Снігової королеви». Загалом непогане ім’я. Краще, ніж Браян.
— Це точно… — замислилася Рута. — Знаєш, мабуть, будь-яке ім’я гарне, коли це хороша людина, правда?
— Звичайно. А ти б як назвала?
— Мені Бруно подобається. Чи Барнаба. Або Самуель. Або Аврелій…
— О ні, — інстинктивно відреагувала Лінка.
— Чом би й ні? Він міг би стати філософом. Я б хотіла якесь оригінальне ім’я. І горде. Бо Казек мені звучить, наче кличуть якогось вуйка на риболовлі.
Лінка замалим не впала з табурета. «Скажу колись Каєві, — подумала. — Вуйко на риболовлі. Нічого собі!»
— Я шукаю когось, хто міг би керувати кав’ярнею, — сказала Рута. — Доки не народжу й не мине трохи часу. Тобто якісь півроку… Бо з малям я точно не дам ради з роботою. Навіть з моїм умінням.
Лінка задумалася, та ніхто не спадав їй на думку.
— Гадки не маю, — чесно сказала вона.
— Я так і думала. Ну, нічого, може, знайду когось за оголошенням. А працювати ти б не хотіла?
— Не знаю, — відповіла Лінка, — не знаю, чи дам раду. Я не дуже добре почуваюся.
— Звичайно. Я розумію.
Бо хіба вона дасть раду вчитися й працювати в кав’ярні, та ще й зараз? Лінка в цьому дуже сумнівалася.
— А аналізи? Обстеження? Ти вже УЗД робила? Котрий, власне, це тиждень?
— Мій мобільний додаток стверджує, що чотирнадцятий. Я записалася на УЗД через… — подумки полічила, — через п’ять днів. О Боже, лише п’ять днів!
— Усе буде добре! — усміхнулася Рута.
Лінка знала одне. Вона не хотіла, аби мати йшла з нею на УЗД. Просто не хотіла. Після того цирку, який вона влаштувала в лікаря, з неї було досить. З іншого боку, самій іти теж не хотілося. Подумала про Каську. Тоді про Наталію. Сестра чи подруга? Каська була зайнята особистими проблемами. А Наталія? З іншого боку, Каська може образитися. Треба їй сказати. «Блін, найважче звірятися тим, кого любиш найбільше», — подумала вона. Чому це так? Подзвонила до Каськи, домовилися піти на морозиво.