Новітні міфи та фальшивки про походження українців
- Автор: Яковенко Наталья Николаевна, Галушко Кирилл Юрьевич
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Новітні міфи та фальшивки про походження українців». Краткое содержание книги:
Прагнення довести, що українці - найдавніший європейський етнос, що вони першими в Європі створили власну державність, є виразним проявом національної меншовартості частини національно-патріотично налаштованої верстви українського суспільства, сформованого в умовах бездержавності, напівколоніального статусу і постійних національних утисків. Об’єктивно це є викривленою формою протесту проти думки про бездержавність української нації, яка тривалий насаджувалася російськими шовіністами і навіть в наші дні активно, жовчно і послідовно пропагується в періодичнії! пресі кримської автономії і Південного Сходу. Чому ж саме трипільська культура опинилася в центрі міфологізації етногенезу українців?
По-перше: відомо, що поширення землеробства на історичних українських землях, безперечно, пов’язано саме з трипільською культурою. Чимало елементів традиційної матеріальної та духовної культури українців почали формуватися саме в трипільський час, що у виразній і дещо емоційній формі відзначив відомий український вчений Віктор Петров в праці “Походження українського народу” : “Немає сумнівів, уже в трипільський період Україна набуває певної суми характеристичних ознак, що лишаються властивою приналежністю за наших часів етногра-фінної культури українського народу, як народу хліборобського. Від трипільських часів і до наших часів протягом 5 тисяч років існує на Україні хліборобство й хлібороб плекає в своєму господарстві волів і мережить ярмо. В тих самих кліматичних і ландшафтних умовах, на берегах тих самих річок і на просторах тих самих плато, на масній чорноземлі, шляхом між золотавими ланами пшениці простують воли. Сивий дим здіймається вгору з хат, обмазаних глиною й розписаних смугами кольорових барв. Як і за часів трипілля, так і досі жінка підмазує глиною долівку, розписує фарбами хату й піч. І при вході в хату висить зображення вічного дерева, в теперішній деформації: квітка в вазоні, мотив вишиванок, що сходить в своєму прототипі до трипілля, коли його позначали малюнком на прясельцях”. Землеробський характер культурогенезу українців об’єктивно породжує інтерес широких кіл громадськості до Трипілля як першої землеробської культури на теренах України,
По-друге: трипільська культура має яскравий, самобутній характер, вражає масштабністю поселень І естетичною довершеністю керамічних виробів, Трипільці споруджували одно-двоповер-хові будинки, стіни яких обмазувалися глиною і прикрашались яскравими малюнками. Під час розкопок пам’яток цієї культури виявлено велику кількість зооморфної і антропоморфної пластики, серед якої відомо близько 60 статуеток з реалістичними, індивідуальними рисами обличчя. Природно, що Трипілля не могло не привернути уваги широкого загалу, чому сприяли також виставки трипільських речей, зібраних приватними колекціонерми,
В Активізація міфотворців етногенезу українців в гуманітарному просторі України застала зненацька представників академічної науки, які загалом виявилися непідготовленими до цього явища і не спромоглися на адекватну відповідь своїм опонентам. Праці фахівців-археологів, наукові інтереси яких знаходилися в площині вивчення Трипілля, були здебільшого присвячені висвітленню окремих аспектів матеріальної і духовної культури її творців, мали доволі безсистемний характер і не давали цілісної картини, яка б знайшла відображення в узагальнюючій монографії, підготовленій колективом авторів. Цю лакуну останнім часом частково заповнила науково-популярна книга Михайла Ві-дейка “Трипільська цивілізація” і розділи колективних монографій Інститу археологи НАН України, однак цього не достатньо, ■
В Ситуація в академічній і вузівській науці спричинилися до то- К го, що головним джерелом інформації з історії і археології Три- І пілля для широкого загалу читачів стали праці тих авторів, в яких ■ псевдонаукові схеми поєднуються з невтримним польотом фан- і тазії, не підкріплених жодними науковими фактами. їх положення увійшли навіть в навчальну літературу, освячену грифом Мініс- І терства освіти і науки України. Як приклад можна навести посіб- І ник директора Інституту українознавства, підпорядкованого цьому міністерству, доктора філологічних наук професора П. П. Ко-ноненка “Українознавство”, який витримав кілька видань. Співробітники цієї науково-дослідницької інституції цілком офіційно, за кошти платників податків розробляють також “концепцію школи-роди ни на засадах Мізинської верхньопалеолітичної стоянки”.