Жменя вічності

Рашель встановила максимальну потужність, мінімальний кут розсіювання і запитала в імператора точні координатами розташування анґара. Той був готовий до цього й дістав з кишені папірець, де були зазначені широта, довгота і глибина нижче рівня моря. Рашель швидко ввела дані і сказала:

— Тепер він автоматично визначить потрібний напрямок і передасть туди сиґнал. Його внутрішній компас уже налаштований на місцеві маґнітні полюси та сітку координат. Коли зв’язок установиться, будь ласка, мовчіть, не втручайтеся. Комп’ютер шатла ставитиме мені запитання для ідентифікації, я маю відповідати швидко та точно. Якщо хоч раз зіб’юся, він зробить попередження, а після другої помилки активує систему самознищення. Ну, ви ж розумієте, вимоги безпеки.

— Авжеж, розумію, — кивнув Падма і взяв мене за лікоть. Ми разом відступили на кілька кроків.

Рашель спрямувала пульт убік люка й натиснула кнопку. Майже відразу з крихітного динаміка пульта почувся сухий голос. Миттю зосередившись, Рашель квапливо, але чітко промовила кілька слів. Потім пролунало якесь запитання. Вона відповіла. Ще одне — і знову швидка відповідь.

Такий обмін короткими репліками тривав близько хвилини. Нарешті Рашель розслабилась і заговорила спокійніше. Потім звернулась до нас:

— На максимальній швидкості шатл може дістатися сюди за одну годину двадцять три хвилини. Але при цьому є ризик, що турбулентні потоки можуть помітити з орбіти. Тому комп’ютер, прорахувавши розташування чужинських станцій, пропонує стовідсотково безпечний маршрут, що забере три з чвертю години.

Імператор ненадовго задумався.

— Ні, це недоцільно. Чужі готуються до висадки на планету і, мабуть, уже змінили орбіти станцій. Сподіватимемося, що вони не помітять шатла, до того ж зараз у цьому районі океан штормить. У нас обмаль часу, а капітану Матусевичу ще треба ознайомитися з системами керування.

— Шатл може летіти на автопілоті, — зауважила Рашель.

— Безумовно, може. Проте автопілот ефективний лише в стаціонарних умовах. А в нестандартних ситуаціях жоден комп’ютер не зрівняється з людиною.

Рашель погодилася з ним і наказала шатлу йти найкоротшим курсом.

Потім ми повернулися до ґравікара, де Ортеґа доймав Аґатіяра численними запитаннями, на які той не наважувався відповісти. Шанкар, як і раніше, спав, а Ахмад стояв трохи осторонь з розгубленим виразом обличчя. Спершу я підійшов до нього.

— Вибач, друже, що завдав тобі стільки клопоту.

— То це через тебе? — здивувався Ахмад і похитав головою. — А я й гадки не мав, що ти в нашій орґанізації. Колись я рекомендував твою кандидатуру, але тебе, здається, забракували… Що сталося, Стефане? Вночі мене розбудили, змусили йти в Катакомби, потім привезли сюди й наказали чекати розпоряджень. І ось я чекаю — але нічого не розумію!

— Зараз ми все пояснимо, містере Раман, — озвався імператор. — І вам також, містере Ортеґа. Та передовсім ви маєте подивитись один коротенький фільм.