Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів
Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів

Электронная книга - «Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів». Краткое содержание книги:

Поезія Сергія Жадана давно стала своєрідною візитівкою сучасної української літератури. Ця книга — 10 поетичних збірок під однією обкладинкою — найповніше на сьогодні видання творів найулюбленішого українського поета. Плисти на хвилях літер, пірнати у вир слів, жадібно хапати повітря й слухати.
Вірші, від яких хочеться плакати, радіти, співати, сміятися й думати.
* * *
Ім’я Сергія Жадана відоме не тільки в Україні, а й далеко за кордоном. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач, лауреат міжнародних премій, автор роману, що став найкращою книгою десятиліття конкурсу «Книга року Бі-бі-сі», людина, яка об’єднує Схід і Захід…
Кажуть, Жадан — це взагалі краще, що сталося із сучасною українською літературою. У ваших руках — унікальне видання: найповніше на цей момент зібрання поетичних творів найпопулярнішого українського поета, чиє ім’я та творчість уже давно стали практично символом. Від 1995-го до 2014-го: десять поетичних збірок, об’єднані в книгу. Ліричні, піднесені, меланхолійні, радісні, щемливі, медитативні, пронизливі, незнайомі і наново відкриті для себе вірші. Читайте. Смакуйте кожен рядок. Відчувайте себе живим.
Книга містить вірші з таких видань:
Месопотамія (2014)
Вогнепальні й ножові (2012)
Лесбійки (2009)
Ефіопія (2009)
Марадона (2007)
У.Р.С.Р. (2004)
Історія культури початку століття (2003)
Балади про війну і відбудову (2001)
Пепсі (1998)
Цитатник (1995)
1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Перейти на страницу:

+ + +

«Доки минала і ця весна і вода забивала старий водогін, я намагалась, — писала вона, — говорити щось тобі навздогін.
Я знала, що ти десь неподалік, збираєш складне подорожнє тепло й ведеш зупинок внутрішній лік. Але що з тобою насправді було?»
Я міняв свої паспорти, я захищав сумнівні права, і переїжджав залізничні мости, і перекладав випадкові слова,
і залишав на ранок міста, і зупинявся, де тільки хотів, доки натруджена тиша густа підіймалася від портів.
Доки вигадувались імена доки минала вся ця пора і кожна пасажирка сумна мені була немовби сестра.
І коли туман заливав до тла повітряні коридори й стежки, на півдні, в країні, в якій ти жила, росли циклонів троянди важкі,
і ти робила все навпаки, і слухала вночі голоси, й брали цукор із твоєї руки трамваї, ніби домашні пси.
І коли мої друзі, без жодних порад, співали мені щось знайоме й гірке і питали, чому я вертаюсь назад, я відповідав приблизно таке:
«І я, і вона, і кожен із нас наділені часом. І тільки час поєднує нас і кудись жене і триває, аж доки весь не мине».

+ + +

Це і є життя — її серцебиття, її медичні картки, її проїзні квитки, кожна з її речей, фарба довкола очей, час, який минає, коли вона засинає.
Це й була боротьба — чорна скашна труба, братні хрипкі баси, вимотані голоси, вересневі міста, вся її гіркота, терпкість, яка зникає, коли вона замовкає.
Коли стирає листи, залишає пости, падає в ліжко своє. Коли усе, що є: подорожні мішки, бібліотечні книжки, бите армійське взуття — це і є життя,
коли застуда стара, коли вона завмира і говорить: стривай, давай пізніше, давай іншим разом, бери випалені прапори, які я сама несу, в нас ще стільки часу.
В неї місяць в руці, змії в рюкзаці, співи в голові — злагоджені, хорові.

+ + +

Колись вона жила в цьому будинку і поверталася серед ночі додому, минала школу і трамвайну зупинку, яку перенесли кілька років по тому.
Коли була зима й вона не мала роботи, сусіди бачили, як вона сидить і читає, дивлячись на засніжені дахи напроти, схожі на рисові поля в Західному Китаї.
А влітку, коли приходили ранки і зливи стягувались і виливалися, у барі внизу юні американки пронизливо співали і цілувалися.
Цілування було безкінечно довге, співали вони жагуче й фальшиво. Я сподіваюсь, їй тут завжди було добре, не було порожньо і не було паршиво.
Сподіваюсь, усі ці безнадійні поети, що постійно тут крутяться в тузі й бентезі, хоча би іноді позичали їй сигарети і присвячували свої жахливі поезії.

+ + +

Я чекав, коли закінчиться це тепло, як закінчується вугілля на кораблях, спливе туманом, ніби його не було, відійде сонцем на вересневих полях.
А ось коли воно закінчилось і попереду тільки зима, і щоби обійти її — потрібні роки, я зупиняюсь і думаю, що мене тут трима, що мене зупиняє дотиками руки?
1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)