Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
1 Єфрем Сірин (бд. 306—373) — ранньохристиянський богослов і письменник.
2 «По множеству болЬзней моих в сердци моєм ут-Ьше-нія твоя возвеселиша душу мою».— Псалтир, де. 93, ст. 19.
Житіє преподобнаго отца нашего Нікона, и г у м е на печерскаго.— Подається за виданням:. Патерик, або Отечник Печерський, арк. 126.3В. —131.
1 Всеволод Ярославич (1030—1093) —син Ярослава Мудрого,, великий князь київський у 1076—1077 і 1078—1093 pp., батько Володимира Мономаха.
Житіє преподобнаго отца нашего Нестора, літопис-ца россійскаго.— Подається за виданням: Патерик, або Отечник Печерський, арк. 274—276.
Нестор — за традицією, автор першої (1113) редакції «Повісті минулих літ», розповіді якої використано в Києво-Печерському патерику. Йому приписується також авторство «Чтенія о житіи и о погубленій блаженную страстотерьпицу Бориса і Гл'Ьба» та «Житія Феодосія Печер-ського».
2 «Радуйтеся, яко йме на ваша написана суть на небесні»— Цитата з Євангелія від Луки, гл. 10, ст. 20.
Житіє преподобнаго отца нашего Сі м о на, єпископа владьімерскаго и суждальскаго.— Подається за виданням: Патерик, або Отечник Печерський, арк. 277—280 зв.
1 Симон (? —1226) —спершу чернець Києво-Печерського монастиря, потім ігумен Рождественсько-Богородичного монастиря у Владимирі За-ліському, в 1214—1226 pp. єпископ владимирський і суздальський, автор «Слова про побудову церкви Печерської» та послань до Полікарпа, що лягли в основу Києво-Печерського патерика.
2 «Д ам вам пастьірей по сердцу моєму, и упасут вас разумом и ученіе м».— Цитата із біблійної старозавітної книги пророка Єремії, гл. З, ст. 15.
Симон, син Онії — біблійний старозавітний персонаж, священик Єрусалимського храму, про якого розповідається в біблійній книзі Ісуса, сина Сірахового, гл. 50, ст. 1 —17.
4 ...якоже Іоанн святьгй в «Откровеніи» написа.— Йдеться про біблійну новозавітну книгу «Одкровення Іоанна Богослова», або «Апокаліпсис», в якій обігруються образи зірок, золотого вінця, вінця життя.
5 «Престол его, яко солнце, предо мною и, яко луна єовершенна».— Пор.: Псалтир, пс. 88, ст. 37—38.
6 Симон-Петро — біблійний новозавітний персонаж, один із учнів Ісуса Христа (апостолів), провідник перших християнських громад.
ПОВІСТІ' ТА ОПОВІДАННЯ НА МАНДРІВНІ СЮЖЕТИ
Повість про Трою.— Подається за текстом (скоропис XVI—■
XVII ст.), який зберігається у ЦНБ, фонд 1, № 2847, арк. 46—54 зв.
1 Прийдеш — основоположник роду троянських царів. За античною міфологією, це син Зевса Дардан, від імені якого походить назва населення північної частини Малої Азії — дардани. Ім’я «Прийдеш», є, мабуть, слов’янським озвученням імені «Фрігій», від якого пішла інша назва жителів Малої Азії — фрігійці,
2 ...т е ч а ш е... Скомандра-рЬк а...— Трою (Іліон) локалізують на північно-західному узбережжі Малої Азії, в районі пагорба Гіссарлик,
неподалік від протоки Геллеспонт (Дарданелли), над річкою Скамандри (Мендере-Су). 4
3 Пелешино море — Егейське море; мабуть, від імені Пелея, за грецькою міфологією, чоловіка морської богині Фетіди, або від імені богині Велеші, чи Пелеші (тобто Артеміди), яку в одній із слов’янських версій «Повісті про Трою» названо володаркою моря.
4 Луг Дудо м а — мабуть, підніжжя Діндімової гори — гори Іди, біля якої було споруджено Трою.
5 ... вс’Ьх пі єсть до Трой л а - царя...— В латиномовиій версії троянського сюжету («Притчі про королів»), що виникла в Боснії чи Далмації на межі XIII і XIV^ ст., наведено таку генеалогію троянських царів: Прийдеш — Оїлуш — Ламедон — ІІІирикуш — Дардапуш — Троїлуш — Пріамуш. І в «Повісті», і в «Притчі» генеалогію переплутано: за античною традицією, Пріам був сином Лаомсдонта, а не Троїла.
6 Пріам-цар — за античною традицією, останній володар Трої.
7 Екама (Гскуба, І'екаба) —жінка троянського царя Пріама.
8 Ф а р ьі ж — Паріс.
9 И в то время, брак творяшє...— Йдеться про весілля царя фессалійського племені мірмідонян ГІелея (батька Ахіллеса) і морської богині Фетіди.
10 ...три женьї, их же пророч ици нарицах у.—• Г рецькі богині Гера, Афіна Паллада і Афродіта; Гера — цариця богів, сестра і жона Зевса; Афіна Паллада — богиня землеробства, війни й перемоги, охороняла міста, богиня мудрості й покровителька наук, мистецтв і ремесел; Афродіта — богиня вроди ґ кохання.
" И єдину не позваша, яко сварлива б В.— Йдеться про грецьку богиню розбрату Еріду.
12 Єлена — персонаж грецької міфології, найвродливіша з-поміж жінок, до якої сватались найславетніші герої. Вона ж вибрала собі спартанського царя Менелая. Викрадення її Парісом послужило приводом до Троянської війни.