Проблема трьох тіл

— І що це означає? — запитав Ван Мяо. Побачивши, що Дін Ї дивиться на нього з подивом, він поспішно додав: — Я спеціалізуюся в питаннях нанотехнологій і працюю з мі-кророзмірними структурами, а у ваших досліджуваних об'єктів розмір більший на багато порядків. Тож просвітіть мене.

— Це означає, що закони фізики не є інваріантними в часі й просторі.

— А це що означає?

— Я вважаю, що ви здатні дійти правильної відповіді самостійно. Генерал Чан уже зрозумів. Він справді розумний.

Ван Мяо подивився у вікно, розмірковуючи над сказаним. Блискуче море вогнів великого міста втопило в собі майже невиразне, тьмяне світло далеких зірок.

— Це означає, що позаяк у Всесвіті не існує універсальних фізичних законів, то й фізики... не існує як такої, — сказав Ван Мяо, відводячи погляд від вікна.

— «Я знаю, що мій вчинок безвідповідальний. Але в мене немає іншого вибору», — повторив Дін Ї. — Це друга частина її передсмертної записки, ви тільки що сказали першу. Тепер ви хоч трохи наблизилися до розуміння мотивів її вчинку?

Ван Мяо взяв із більярдного столу білу кулю, якою він успішно п'ять разів заганяв чорну в лузу, потримав у руці і поклав назад.

— Для когось, хто займається теоретичними дослідженнями, такий стан речей є справді катастрофою.

— У царині теоретичної фізики, щоб досягти якихось серйозних успіхів, треба бути трохи фанатиком, що може легко підштовхнути до краю прірви.

На прощання Дін Ї простягнув Ван Мяо папірець із записаною адресою:

— Якщо у вас буде час, будь ласка, зайдіть до матері Ян Дун. Вона жила з донькою, яка була сенсом її життя. Тепер вона дуже самотня.

— Дін Ї, ви знаєтесь і розумієтесь на цьому значно краще за мене. Можете сказати мені: ви справді вірите, що закони фізики не є інваріантними в часі й просторі?

— Що я можу знати? — Дін Ї пильно дивився в очі Ван Мяо деякий час і нарешті вимовив: — Ось у чому питання.

Ван Мяо зрозумів, що він закінчив фразу, розпочату британським полковником: Бути чи не бути, ось у чому питання.