Крига. Частини ІII–ІV

— Я знав, що він заморожений, тобто, просякнутий тьмідиною, розумієте, що Крига його скувала — «потвора Криги». Але… це… щось інакше… це… люті…

— Тааак.

Піднеслося погляд.

— Чи він живий? — спиталося за мить, і почулося у голові — як відлуння скляного дзеленчання — високий голос комісара Прайса: «Чи Філіп Філіповіч Ґерославський живий?! Чи живий він?!» Блммм, блммм.

— Справа виглядає так. Шляхи Мамутів… — Блондин вказав очима на кістяну фіґурку в вітрині біля дверей, де за склом (звичайним) стояли розмаїті етнографічні експонати, деякі дивної примітивної краси, з нефриту, яшми, агату, онікса, а передусім із білої, біло-жовтої кістки. — Мамут, тобто «маманту», ескімоське слово, а означає: «той, хто живе під землею». Ви чули напевно, як тіла й рослини зберігаються у нашій вічній мерзлоті роками, століттями й ерами. Не раз ми тут маємо такі випадки, например у Знаменском і під Кайськом: копає чоловік фундамент під будинок, розтоплює землю, і що він раптом витягує нагору з грязюки? Свіжий труп, наче вчора похований, — воїн у якійсь шкурі й зі списом, доєрмакових часів. Або тварина: сьогоднішня, вчорашня. Ну і є тварини, яких можна знайти тільки під землею: мамути. Запитайте будь-якого тубільця. Він ніколи не бачив їх під небом, але в Підземному Світі — авжеж: там живуть мамути. Їх не зустрінеш у тайзі, коли вони бігають між деревами, по трав’янистих рівнинах. Їх можна тільки в і д к о п а т и. Розумієте? Мамут, отож, — це підземна тварина, вона пасеться під землею, під землею мандрує великими стадами, і чутно ці їхні мандрівки, коли ґрунт трясеться і довгий, низький рик долинає з-під каміння. Дехто каже, що власне тварини Середнього Світу — ведмеді, північні олені, щуки — після смерти, після переходу в Долішній Світ, стають мамутами. Інші знову ж оповідають цілі леґенди про вигнання туди мамутів людьми на спілку з богами. Особливо шамани — вони то вже бачать самі тільки чудеса: від наших асимільованих тунґусів я чув, що, подумайте лише, мамут — це «риба з рогами».

… А люті виморожуються з-під землі, з мерзлоти. Перші ґляціометричні мапи було укладено ще до пожежі Іркутська, на зорі крижлізного промислу. Адже ми тепер також отримуємо майже винятково копії з Атласів Криги Сибирьхожета, хоча й жорстко цензуровані, Побєдоносцев дає кошти університетам й інститутам, а тут — ось, Географічне Товариство — це практично філія Сибирьхожета. Адже найважливіше те, щоб уміти передбачити переміщення лютих, знати оті підземні русла перетікання Криги. Бо ж існують виразні закономірності, в містах і поза містами, але тут ми найкраще можемо за ними спостерігати; існують геологічні протяжності, якісь термопроводи в мерзлоті, якими виморожуються люті, щоб тут або там вигулькнути на поверхню, — найчастіше власне неподалік від такого підземного шляху. Спілки, що добувають крижлізо, й крижлізоварні товариства віддали б маєтки за повну й до йоти акуратну ґляціометричну мапу Сибіру.