Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » Зібрання творів
Зібрання творів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Зібрання творів

Электронная книга - «Зібрання творів». Краткое содержание книги:

До цього зібрання творів увійшов практично весь творчий доробок унікального українського письменника.
Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної, а також сатиричної поезїї.
Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів.
Вірші Стуса наповнені філософсько-експресивними образами шляху, долі, мотивами самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини.
У багатьох поезіях також  відображені внутрішні переживання автора після арешту та рефлексії щодо табірного існування. Є у нього і натурфілософські роздуми щодо краси світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби.
За переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
Герой України посмертно.
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 36
Перейти на страницу:

II. 1964

* * *
З обличчям першокласниці-школярки, що перед цілим світом завинила дитинячою чистотою зору і немічністю власної цноти — такою, щойно вийшовши з трамваю, ти гамірну проходиш автостраду, спустивши долу очі наполохані і несучи торбинку, як портфель. Двійним, трійним рятована видінням, покорою рятуючись од лиха, ти знаєш: шлях існує для дорослих, а для дітей — вузенький пішохід. Двоїться гуркіт і бордюр двоїться, і ця відчута раптом кривоокість тобі віщує ночі неспокійні, (ти звістки ждеш в важкім передчутті) і перший поклик долі озоветься таким жалінням довгим, що намарне себе переконати: все, як треба, і все, як у дорослих, буде в нас. І добрістю рятована й терпінням, збагнеш нарешті: доля милосердна до того, хто через подвійну раму на неї подивляє тайкома.

IV. 1966

* * *
Гарноброва, пожежностанна, снами вимріяна і трачена, зголоднілим поглядом спалена, непокірна, нічна і лячна. Як твоє розпросторилось тіло! Як прозріло мені в імлі! Десь на всій на великій землі — тільки й того: довічне диво твого голосу, губ, очей, губ твоїх голубливе гудиння. В небі місяць стоїть, як шельвах, стереже нам святешні будні. Криво усмішка гасне десь, сновигаючи, як сновида. Вже заходить на ранок в день, в заціловане підборіддя, в хаос ліній твоїх німих, ув осліплений сполох пальців. Хлюпостаємося у щасті, загубивши годинам лік. П'єм як з корця. Ненатла ніч проминає зачадним щемом, лиш не щезни — благаю. Ще нам сон-трава зацвіте в вікні.

VII. 1964

* * *

В.П.

І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! І не те, щоб знову — «з Богом!» І не те, щоб — «чорту в зуби!» Ні. Не те. А тихо-тихо: ані пестощів, ні ласк. Тільки б так: вона — як щогла, в ріст Великої Дзвіниці (велич гнітиться доземно, ниць сягає до небес). Не дзвонар ти. І не Шедель, а відвідувач, закоха— ний. Не говори — по вуха: геть поверх людських голів… Це — любов. Вона, як жінка крутостегна. Це — початок твій. Це вечір. Смерк ласкавий. Це перерва, як прорив. І не те, щоб більше — (жити б!) І не те, щоб жити — (більше!) … до віків і після віку — перемрієш — тільки й того.

18. VIII. 1965

ПІСЕНЬКА ДЛЯ В.
На нашій молодій воді тепер ані човна. Чадіють пасма молоді — то бариться весна. Ще герметичний стогін верб не влився в жили віт, а вже пожовклий стовбур стерп, глухий, як динаміт. Як закорковане вино, беріз шумує сік, він чує небо, ніби дно, а землю — гирлом рік. Іще на ранньому лужку не кільчиться моріг (був виплів стежечку витку, а душ — не поберіг рахманно пагорбами ріль води — рахманно — вис малий метелик, наче біль малий на крилах ніс — рахманно — пагорбами ріль він ріс і даленів… Під ятаган татарських зіль сумний наш човен плив і — переспраглий носорог — біг місяць молодий. Він плеса бив — торох-торох! аби добуть води). На чорній молодій воді — ані тобі човна. Лиш миче пасмуги руді задумана весна.

ІІІ. 1968

ПРОВОДИ
Зима, і сніг, і соловей співає — підпадьом, благаю — геть з-перед очей: реве аеродром. Вже, збожеволілий циклоп,— кліпає літак і — цілить в лоб, і — цілить в лоб. Га, так його перетак! Раптово крила відросли — і вже. І немає крил, і тільки гурмом басалиг шаліє суходіл. Га, так і так! І так і так, і так його перетак! В долоні падає літак, маленький гарячий птах. Розлукозустріче і не— пусти і зупини, і вже навіки поверни — бодай мене — мені!
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 36
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)