Диво-капелюх
- Автор: Янссон Туве Марика
- Серия: Мумі-тролі #3
- Год: 1973
- Язык: украинский
- Год: Издательство детской литературы «Веселка»
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Диво-капелюх». Краткое содержание книги:
Якось навесні герої повісті, казкові істоти тролі, що мешкали в долині Мумі, знайшли диво-капелюх, який мав чарівну силу, і з того часу почали зазнавати незвичайних пригод. Поетично і водночас дотепно написана книга вчить дітей чесності й порядності, звеличує дружбу.
— Запиши, що вони плутають! — вигукнув Пхик.
Хропик постукав по скриньці і сказав:
— Тихо! Питаю вас востаннє: чия це валізка?
— Нашасля! — відповіла Махсля.
— Вони кажуть, що їхня, — переклав Гемуль. — А вранці казали навпаки.
— Ну, то ми можемо віддати її Морі, — з полегкістю мовив Пхик. — Хоч мені й дуже шкода.
Чубсля стала навшпиньки й щось прошепотіла Гемулеві.
— Вона каже, — переклав Гемуль, — ніби тільки те, що у валізці, належить Морі.
— Ха! — пирхнув Пхик. — Цілком вірю. Тепер справу з’ясовано. Мора дістане те, що всередині, а ці риб’ячі пики нехай тримають свою стару валізку.
— Нітрохи не з’ясовано, — відважно заперечив Гемуль. — Річ не в тім, чиє те, що лежить у валізці, а в тім, хто має на нього більше права. Добра річ має бути в доброму місці. Ви всі бачили Мору. От я й питаю вас, чи по ній видно, що вона має право на сховане в валізці?
— Слушно, — сказав вражений Пхик. — Ти таки справді розумний! Але ж уяви собі, яка самітна Мора через те, що її ніхто не любить і вона про всіх думає погано! Те, що у валізці, — мабуть, усе її майно. Невже треба і його відняти в неї? Самітної, відштовхнутої, — вів далі Пхик тремтячим голосом. — У бідолахи, в якої Чубсля й Махсля хитро видурили єдину її втіху…
Він схлипнув і замовк.
Хропик постукав по скриньці:
— Морі не треба захисника! Крім того, твої докази спираються на почуття, і Гемулеві також. Давайте сюди свідків. Нехай вони скажуть своє слово!
— Нам дуже сподобалися Чубсля й Махсля, — заявили Мумі. — А Мора з першого погляду видалась недоброю і лихою. Шкода, що доведеться віддати їй сховане у валізці.
— Закон є закон, — урочисто мовив Хропик. — Говоріть про діло. Тим паче, що Чубсля й Махсля не вміють відрізнити, на що вони мають право, а на що ні. Така вже їхня натура, нічого не вдієш. Звинувачу, а ви що скажете?
Та Ондатр уже заснув у гамаці.
— Ну так, — мовив Хропик, — йому байдуже. Більше ніхто не хоче говорити?
— Вибачте, — озвався присяжний засідатель, — а чи не легше було б розсудити їх, якби ми знали, що там у валізці?
Чубсля знову щось прошепотіла, і Гемуль кивнув головою.
— Це таємниця, — сказав він уголос. — Чубсля й Махсля вважають, що воно найкраще, а Морі воно тільки найдорожче.
Хропик похитав головою і наморщив лоба.
— Складний випадок, — заявив він. — Чубсля й Махсля розважили слушно, але все ж таки вчинили хибно. А закон є закон. Мені треба поміркувати. Не заважайте мені.
Запала мертва тиша. Тільки гули бджоли й сонце осявало садок.
Раптом над травою повіяло холодом, сонце зайшло за хмару, а садок посірів.
— Що сталося? — запитав Мумрик-Нюхайлик і підвів голову від протоколу.
— Вона знову прийшла, — прошепотіла Хропка.
На обмерзлій траві справді сиділа Мора і дивилася на них.
Спинивши погляд на Чубслі й Махслі, Мора загарчала й поволі почала наближатися.
— Рятуйтесля! — крикнула Чубсля. — Поможітьсля!
— Стривай, Моро, — сказав Хропик. — Я ще тобі нічого не сказав!
Мора спинилася.
— Я саме скінчив обдумувати вашу справу, — вів далі Хропик. — А що, якби Чубсля й Махсля захотіли купити в тебе сховане у валізці? Скільки ти заправиш?
— Дорого, — крижаним голосом сказала Мора.
— Стане моєї золотої гори на острові Гатіфнатів? — запитав Хропик.
Мора похитала головою.
— Б-р-р, як холодно, — сказала Мумі-мама. — Піду візьму хустку.
І вона побігла на веранду через садок, де лишилися морозяні сліди Мори.
Запинаючись у хаті, Мумі-мама мимохідь глянула на диво-капелюх, і раптом їй спала чудова думка. Може, він сподобається Морі?
Вона хутенько захопила диво-капелюха з собою і, вернувшись, поклала його на траву:
— Ось найкоштовніша річ у цілій долині Мумі. В цьому капелюсі, щоб ти знала, Моро, утворюються найкращі хмарки, виростають найбуйніші садки, вода обертається на сік. Це єдиний диво-капелюх на світі.
— Доведи! — глузливо сказала Мора.
Тоді Мумі-мама вкинула в капелюх кілька кісточок з вишень. Запала глибока тиша.
— Аби тільки з нього не вилізло щось погане, — пошепки сказав Мумрик-Нюхайлик Гемулеві.
Проте їм пощастило. Коли Мора зазирнула в капелюх, там лежали червоні рубіни.
— Ось бачиш! — зраділа Мумі-мама. — А уяви собі, що буде, як туди покласти, скажімо, цілий гарбуз!
Мора глянула на капелюха. Тоді перевела погляд на Чубслю й Махслю. Потім знову на капелюха. Видно було, що вона вагається.
Нарешті Мора мовчки сягнула по капелюх і зникла, мов холодна сіра тінь. Більше вона не з’являлася в долині Мумі, і більше ніхто нічого не чув про диво-капелюх.