Колгосп тварин

Тимчасом дрова з великим поспіхом вивезено. Коли вони вже зникли, відбулися другі надзвичайні збори тварин для оглядин Фридрихових банкнотів. Наполеон, прикрашений обидвома орденами, спочивав на застеленім соломою помості, гроші лежали збоку, дбайливо складені у громадку на полумиску з порцеляни, принесенім з панської кухні. Тварини, проходили гужем і кожна по черзі вип’ялювала очі на скарбі Гнідко підсунув морду, щоб понюхати банкноти, і тендітні білі клаптики заворушилися й зашаруділи від його віддиху.

За три дні знялась жахлива буча. Стежкою, що вела під гору, з смертельно блідим обличчям, пригнався на вельосипеді Скавутишин. На подвір’ї він кинув його на землю іметнувся просто у панський будинок. Через хвилину здушений, оскаженілий вигук почувся з Наполеонових покоїв. Вістка про те, що сталось розповсюдилась колгоспом немов степовий пожар. Банкноти були фальшиві! Дрова дістались Фридрихові даремно!

Наполеон негайно скликав усіх тварин і жахливим голосом проголосив смертний присуд на Фридриха. Коли Фридриха схоплять, сказав він, його зварять живцем. Заразом він попередив їх, що після цього зрадницького вчинку треба чекати усього найгіршого. Кожної хвилини Фридрих та його наймити можуть почати здавна сподіваний напад. Крім цього,; у Лисичий Гай послано чотири голуби з злагідливими листами; була надія, що листи ці спричиняться до відновлення добрих відносин з Пількінгтоном.

Напад стався другого дня вранці. Тварини якраз снідали, коли бігом примчались вартові з вісткою, що Фридрих та його прихильники вже за п’ятизасувними ворітьми. Тварини, відважно пустились їм назустріч, та цей раз не судилась їм легка перемога, як у бою під Корівником. У ворогів було люду п’ятнадцять чоловік, між ними з пів десятка озброєних рушницями; наблизившись на п’ятдесят ярдів, вони зразу відкрили вогонь. Тварини не годні були встояти перед жахливими вибухами та жижким шротовинням і, не зважаючи на зусилля Наполеона та Гнідка, що намагались їх вишикувати в лави, їх відкинено назад. Багато зпоміж них були вже поранені. Вони повтікали у будівлі колгоспу і визирали обережно крізь щілини та дірки, що остались по суках. Ціле велике пасовище, включно з вітряком, було у ворожих руках. На хвилину навіть Наполеон неначе отетерів. Він крокував мовчки туди-сюди, махаючи випростаним хвостиком. Тужливі погляди усіх бігли в напрямку Лисичого Гаю. Коли б Пількінгтон з наймитами прийшов їм на допомогу, можна б ще виграти сьогоднішній день! В цей мент повернули чотири голуби, вислані попереднього дня; один із них держав клаптик паперу з відповіддю від Пількінгтона. На ньому було написано олівцем: «Так вам і треба.»