Багаті і бідні

— Ви не хвилюйтесь, нічого страшного.

— Виживу, — байдуже констатував Славко і Оленка моментально, наче під діями якихось чар, заспокоїлась.

— Виживе. Зараз накладемо тугу пов’язку і стане легше.

— А може якісь ліки випишете, лікарю? — Збентежено прошепотіла Оленка.

— Та які тут ліки хіба що знеболювальне, хоч він міцний. Має витримати.

— Я витримаю, — твердо запевни лікаря Славко.

Оленка відпровадила лікаря, поклала йому в кишеню пристойну суму, на чому наполягав Славко. Він усе ще лежав роздягнений, але з пов’язкою на грудях.

Лікарі порекомендували зробити рентген. Зробили перев’язку і пішли.

Оленка зазирнула до кімнати і застигла… Славко, наче він живе у цій квартирі років з десять, розклав диван, влігся на нього і клацав пультом, незадоволено дивлячись на миготіння телевізора.

— Погодувати тебе? — Турботливо запропонувала Оленка, хоч її цікавило зовсім інше запитання.

— Я залишаюсь, — відповів на приховане запитання Славко.

Оленка неймовірно зраділа, але виду не подала. Хоча навіть спробувала вдати незадоволення чи здивованість.

— Можу зварити макарони і посмажити котлети.

Славко задоволено кивнув.

— Дістали вже ці канапе з кальмарами. Людина має їсте те, що дає земля, де вона народилась.

Славка здається роздратувало, що Оленка не прокоментувала його репліку «Я залишаюсь».

— А тебе ніхто не чекає? — Обережно поцікавилася Оленка.

— Тепер мене чекаєш ти, — дав бажану для неї відповідь чоловік. Він добре розумів, що саме Оленка мала на увазі.

— У тебе надійні широкі плечі. — Вона сама не очікувала, що скаже це вголос. — Це за гарні очі, — додала Оленка і пішла.

«Могла й не виправдовуватись», — у Славкові заграла пиха. Він прижмурився від задоволення. Йому дуже подобалась ця дівчина. Кумедна, смілива, у синій атласній сукні і домашніх тапках. Його притягувало дрібнесеньке ластовиння біля очей, прямі пухнасті вії, наче у телятка, і три коричневі родимки під лівою лопаткою, що нагадували маленьке сузір’я.

Оленка одразу зрозуміла все, що він хотів сказати. Усе, що іншим довелося б розтлумачувати кілька років. І то вони б не зрозуміли. Бо стосунки не мають сенсу, коли їх будують не з тією людиною. А коли ти можеш продовжити за нею наступну фразу з точністю до слова, то це і є твоя людина. Половинка, яка дихає у такт з тобою, живе тобою і заради тебе.

Оленка принесла вечерю, що плавно переходила у сніданок. По телевізору вже пустили перші ранкові шоу. Ведуча зі смішною зачіскою незграбно рекламувала тренажер для м’язів рук та передпліччя.

— Кому потрібен тренажер о пів на шосту ранку? — Щиро дивувався Славко, поглинаючи з вовчим апетитом макарони з сиром. На котлети Оленки цього ранку вже не вистачило натхнення.

— Це наш перший ранок, — раптом тихо промовила вона.

Славко посміхнувся до Оленки і продовжив з апетитом жувати переварені макарони, наче його запитали котра година.