Близько другої години після полудня, коли в «Алдані» знову перегорів запобіжник увідного пристрою, пролунав телефонний дзвінок. Телефонував заступник директора з адміністративногосподарської частини Модест Матвійович Камноєдов.
— Привалов, — суворо сказав він, — чому ви знову не на місці?
— Як це не на місці? — образився я. День сьогодні видався клопітливий, і я усе забув.
— Ви це припиніть, — сказав Модест Матвійович. — Вам уже п’ять хвилин тому належало з’явитися до мене на інструктаж.
— Хай йому грець, — сказав я і повісив трубку.
Я вимкнув машину, зняв халат і наказав дівчатам не забути вимкнути струм. У великому коридорі було порожньо, за напівзамерзлими вікнами мела віхола. Надягаючи на ходу куртку, я побіг у господарський відділ.
Модест Матвійович у лискучому костюмі велично чекав мене у власній приймальні. За його спиною маленький гном з волохатими вухами сумовито і старанно возив пальцями по чималій відомості.
— Ви, Привалов, як якийсь цей… хам-мункулс, — промовив Модест. — Ніколи вас немає на місці.
З Модестом Матвійовичем усі намагалися підтримувати тільки добрі стосунки, оскільки чоловік він був могутній, непохитний і страшенно темний. Тому я рявкнув: «Слухаюсь!» — і цокнув закаблуками.
— Усі повинні бути на своїх місцях, — продовжував Модест Матвійович. — Завжди. У вас от вища освіта, і окуляри, і бороду от відростили, а зрозуміти такої простої теореми не можете.
— Більше не повториться! — сказав я, вилупивши очі.
— Ви це припиніть, — сказав Модест Матвійович, стаючи м’якшим. Він витягнув із кишені аркуш паперу і деякий час дивився у нього. — Так от, Привалов, — сказав він нарешті, — сьогодні ви заступаєте черговим. Чергування по установі під час свят — робота відповідальна. Це вам не кнопки натискати. Насамперед — протипожежна безпека. Це перше. Не допускати самозаймання. Стежити за знеструмленням довірених вам виробничих територій. І стежити особисто, без цих ваших фокусів із роздвоюваннями та розтроюваннями. Без цих ваших дубелів. При виявленні фактора горіння негайно телефонувати за номером 01 і вживати відповідних заходів. На цей випадок отримайте сигнальну дудку для виклику авральної команди… — Він вручив мені платиновий свисток з інвентарним номером. — А також нікого не впускати. Оце список осіб, котрим дозволено користування лабораторіями вночі, але все одно не впускати, тому що свято. В усьому інституті щоб жодної живої душі. Усякі там інші душі — нехай, але живої душі — щоб жодної. Демонів на вході та виході заговорити. Розумієте обстановку? Живі душі не повинні заходити, а всі інші не повинні виходити. Бо вже був прен-цендент: утік чорт і вкрав місяць. Широко відомий прен-цен-дент, навіть у юно відображений. — Він багатозначно на мене подивився і раптом попросив документи.
Я підкорився. Він уважно оглянув мою перепустку, повернув її та промовив:
— Усе правильно. Бо у мене була підозра, що ви все-таки дубель. Ось так. Отже, о п’ятнадцятій нуль-нуль відповідно до трудового законодавства робочий день закінчиться, і всі здадуть вам ключі від виробничих приміщень. Після чого ви особисто оглянете територію. Надалі виконуйте обходи кожних три години на предмет самозаймання. Не менше двох разів за період чергування відвідайте віварій. Якщо наглядач п’є чай — припиніть. Були сигнали: не чай він там п’є. В такому от аксепті. Пост ваш у приймальні директора. На дивані можете відпочивати. Завтра о шістнадцятій нуль-нуль вас змінить Почкін Володимир з лабораторії товариша Ойри-Ойри. Зрозуміло?
