Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Якщо хто-небудь спробує напасти на мене чи на цих двох жінок, ваша Королева-Мати помре! Ви бачили, як я стріляю? Мою руку направляє магія, і я не схиблю!
Воїни відступили.
— Залиште його і вислухайте, що він скаже, — звеліла Королева-Мати.
— Я передав вам волю духів, — сказав Річард. — Ваша справа — коритися їм.
— Ми повинні самі поговорити з духами, — відповіла Королева-Мати після деякого мовчання.
— Тим самим Ви образите їх, показавши, що вас цікавить не воля духів, а ваші суєтні бажання.
— Але ми повинні…
— Я тут не для того, щоб торгуватися! — Перебив Річард. — Духи звеліли мені передати священний ніж цій жінці, щоб вона віднесла його своїм одноплемінникам в знак того, що маженді не будуть більше вбивати їх. Духи являть свій гнів, позбавивши вас насіння, яке ви посієте. Посіяне вами зійде лише тоді, коли народ бака-бан-мана дізнається від ваших посланців, що ви підкорилися волі духів. Якщо ж ви не підкоріться їх волі, ви помрете з голоду!
— Ми повинні подумати, — сказала Королева-Мати.
— Рахую до трьох, в очікуванні вашого рішення, — рішуче сказав Річард.
— Отже, раз. Два. Три! — Натовп ахнув. — Що ви вирішили?
Королева-Мати підняла вгору вільну руку:
— Можете йти! Даю тобі слово Королеви-Матері, що вам буде дозволено живими покинути нашу землю.
— Мудре рішення, — незворушно сказав Річард.
— Однак, — продовжувала вона, вказавши пальцем на нього і його супутниць, — ви порушили нашу угоду з мудрими жінками. Тому ви повинні покинути нашу землю негайно. Ми виганяємо вас!
— Хай так, — кивнув Річард. — Але тримайте своє слово, інакше всі ви пожнете плоди вашої неправоти.
Він опустив лук і підняв над головою ніж для жертвоприношень.
— Ваша колишня полонянка відвезе цей ніж своїм людям і передасть їм волю духів. Зі свого боку, бака-бан-мана більше не повинні воювати з маженді. Ваші народи відтепер повинні жити в мирі! Ніхто не має права порушити його. Виконаєте волю духів, інакше вас чекає покарання. — Річард знизив голос, але така лють грала в його жилах, що в тиші всі почули його слова. — Не забудьте, що я велів вам, ні то за непокору я спустошу вашу землю!
Він зіскочив з коня. Магічна аура оточувала його, і люди, що стояли віддалік, мимоволі відступили ще на кілька кроків. Сестра Верна від обурення позбулася дару мови. Він ніколи ще не бачив її в такому стані. Але гнів, який володів Річардом, був не слабший.
— Сідай на коня, сестра! — Сказав він тоном, що не допускав заперечень. — Ми їдемо негайно.
— Ти з глузду з'їхав! Ми не зможемо… — Заговорила вона нарешті.
— Якщо тобі хочеться з кимось посперечатися, сестра Верна, залишайся тут і сперечайся з цими людьми! Можливо, вони будуть раді твоєму товариству. Мені ж треба поспішити до Палацу, щоб позбутися від ошийника. Якщо хочеш їхати зі мною, швидше сідай в сідло.
— Нам нікуди їхати. Тепер ми не зможемо пройти через країну маженді!
Річард показав на Дю Шайю:
— Вона проводить нас у Палац пророків, через землі її народу!
Подивившись на сестру Верну, Дю Шайю самовпевнено посміхнулася.
— Ні, ти точно збожеволів! — Не вгамовувалася сестра. — Ми ж не можемо…
Все ще під владою магії, Річард роздратовано кинув через плече:
— Якщо хочеш потрапити в ваш Палац разом зі мною, сідай на коня! Я не збираюся затримуватися.
Він засунув ніж для жертвоприношень за пояс Дю Шайю.
— Я доручив тобі важливу справу, і ти за нєї відповідаєш. Швидше сідай в сідло.
Дю Шайю в несподіваному замішанні подивилася спочатку на коня, потім на Річарда.
— Я не поїду на ній, вона смердюча!
— Ні, поїдеш! — Гаркнув Річард. — Сідай на коня! Негайно!
Вона відсахнулася, не на жарт налякана його гнівом.
— Тепер я розумію, що значить «Шукач». З цими словами вона невміло вилізла на Джеральдіну. Сестра Верна вже осідлала Джека. Річард сів на Бонні.
Кинувши лютий погляд на натовп, Річард пришпорив коня, пустивши його в галоп. Обидві вершниці помчали за ним. Натовп розступився.
Магія меча вимагала крові. В цей момент Річарду навіть хотілося, щоб хто-небудь ризикнув зупинити його.
Але ніхто не ризикнув.
— Прошу тебе, — почала благати Дю Шайю, — уже майже стемніло. Можна нам зупинитися, або хоча б можна, я піду пішки? Мені вже погано їхати на цій тварині.
Вона всіма силами намагалася втриматися в сідлі, хоча Джеральдіна бігла риссю. Позаду, теж риссю, їхала сестра Верна, але Річард не оглядався на неї.
Сонце дійсно вже сідало, і він відчув, що разом з денним світлом відходить і лють.