Принц Ґаллії
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич, Авраменко Валентин
- Язык: украинский
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Принц Ґаллії». Краткое содержание книги:
Водночас на сторінках книги в неявному вигляді присутній фантастичний елемент. Це не чаклуни з драконами, не прибульці з інших світів і навіть не гості з майбутнього, що прагнуть змінити власне минуле. Фантастика лежить у самій основі сюжету, в тому самому історичному тлі. У «Принці Галії» витвором авторської уяви є не лише окремі персонажі і ситуації, а вся історія середньовічної Європи з часів падіння Риму до середини XV сторіччя, коли відбуваються зображені в романі події. Автор пропонує читачеві свій погляд на наше минуле, але не намагається ні в чому переконати його, а просто радить розглянути інші можливості історичного розвитку і самому вирішити, що ми втратили, а що навпаки — виграли від того, що історія повернулася саме так, а не якось інакше.
З цими словами Ернан гепнувся головою на подушку і за секунду кімната задвигтіла від його потужного хропіння.
Розділ LXVIII
Крижаний подих смерті
Уперше король Кастілії Альфонсо XIII відчув себе зле ввечері під час засідання Державної ради. Зненацька в голові йому дуже неприємно запаморочилося, перед очима попливли різнобарвні плями, на лобі виступив холодний піт, а все тіло пройняла якась бридотно-відразлива млість. Він зблід, як мрець, поточився і, напевно, впав би з крісла, якби його не підтримав камергер.
Присутні вмить припинили дебати і спрямували на короля стривожені погляди. Губи ґрафа Саламанки торкнула злорадна усмішка, але він негайно сховав її і зобразив на своєму обличчі щире співчуття — навіть занадто щире, підозріло щире.
Тим часом король м’яко відсторонив від себе камергера, кивком подякувавши йому за допомогу. Млість і запаморочення минулися. Він витер з лоба піт, мляво посміхнувся і сказав:
— Все гаразд, панове. Певно, я перевтомився.
А всередині в нього щось обірвалося.
„Господи! — подумав Альфонсо. — Невже Шатоф’єр угадав?… Господи, я ще такий молодий, я так хочу жити… Ах, Фернандо, Фернандо! Як же ти міг, Каїне?…“
Він через силу проковтнув застряглий у горлі клубок і продовжив нараду.
Наступного ранку король вже не зміг встати з ліжка. Він почував якусь надзвичайну кволість, млявість думок, раз по раз на нього находило запаморочення, і тоді перед його очима танцювали свій лиховісний танок різнобарвні плями неприємних, ядучих відтінків. Трохи згодом, по обіді, його занудило і він виблював усе, що недавно з’їв; а незабаром він став блювати жовчю. Лікарі, які лише тиждень тому запевняли його, що він цілком здоровий, тепер то хваталися за голови, то безпорадно розводили руками, ніяк не годні збагнути, що ж коїться з їхнім королем.
На третій день нудота минула, та це не обмануло Альфонсо. Кволість чимраз більше опановувала його. Навіть незначне розумове напруження швидко втомлювало, він багато спав, дуже мало їв — у нього геть пропав апетит, і кожен шматок їжі йому вдавалося проковтнути лише ціною неймовірних зусиль.
Перечитавши реляції свого посла в Римі про перебіг хвороби найсвятішого отця, Альфонсо позбувся останніх сумнівів і водночас втратив останню надію — його, як і папу, отруїли, причому тією ж самою отрутою.
Відкривши цю жахливу істину, отруєний король нічим не зрадив своїх підозр. Чудово розуміючи, що зараз прихильники Інморте й Фернандо насторожі, Альфонсо подолав спокусу послати Ернанові назустріч гінця з наказом негайно стратити Фернандо. Він знав, що його лист навряд чи дійде за призначенням, і цим він лише відкриє ворогові всі свої карти, не кажучи вже про те, що прирече гінця, ні в чому не винну людини, на майже неминучу смерть.
Альфонсо залишалося тільки чекати і сподіватися, що Ернанові вистачить розуму перевищити свої повноваження, або ж, у крайньому разі, що він суворо дотримуватиметься вказівок передати йому брата з рук у руки, погрожуючи негайно порішити його, якщо хтось спробує перешкодити цьому. І тоді, як вже твердо вирішив Альфонсо, Фернандо живим з його спальні не вийде.
Наші друзі прибули в Толедо пополудні сьомого дня хвороби короля. Палацова варта була попереджена заздалегідь, і щойно Ернан назвався, його відразу ж провели в королівську опочивальню.
Завидівши Шатоф’єра, Альфонсо підвівся на подушках і звелів всім присутнім залишити їх удвох. Його стомлений погляд пожвавішав, дихання почастішало, а на щоках від збудження заграв слабкий рум’янець.
— Ну як? — нетерпляче промовив він, коли двері опочивальні зачинилися за останнім з дворян.
Ернан шанобливо вклонився:
— Государю! Згідно з вашим розпорядженням, ваш брат дон Фернандо, ґраф де Уельва, був страчений вранці восьмого листопада в замку Калагорра, що належить дону Клавдію, ґрафові де Ебро. Вирок був виконаний іменем вашої величності, за згодою вищезазначеного сеньйора дона Клавдія і з дотриманням усіх належних формальностей.