Феномен Фенікса

А так би хотілося дізнатися, так…

Тільки ж як до неї, до далекої Полярної зірки, що вічно сяє у нас над головами у високому зеніті дістатися земному хомо сапієнсу? Як зв’язатися з нею?.. Чи хоча б дати про себе знати… Яким-небудь сигнальчиком, що ми — Хомо сапієнси, — ще водимося в Сонячній системі, що розташована у спіральному рукаві Оріона місцевої галактики, званої Молочним шляхом. Знаходимось ми на далекій околиці — до центра Галактики від нас 25-30 тисяч світлових років. Конкретно — на третій планеті згадуваної Сонячної системи під назвою Земля.

Живемо. Поки що. На далекій-предалекій околиці Молочного Шляху.

Ще й співаємо…

— Співаємо?..

Та це ж… це ж ідея! Пошлемо до Полярної зірки — тамтешнім іншопланетянам нашу найпопулярнішу пісню. А раптом і вони її заспівають, га? Так ми зазнайомимося, встановимо контакти з позаземною цивілізацією — якщо вона там є.

Так чи не так вигукнуло американське агентство НАСА. І не довго думаючи, відправило до Полярної зірки (правда, за методом одного відомого чеховського героя — у село дідусеві) пісню «Через Всесвіт», хіт легендарної британської групи «Бітлз».

Трансляція була приурочена до 40-річного ювілею запису пісні і відбулася в 00.00 за Гринвічем 5 лютого 2007 року.

Сигнал антени був спрямований на Полярну зірку (Пол Макартні, колишній член групи «Бітлз» на всяк випадок попросив — як істинний джентльмен, — НАСА «передати привіт і найкращі побажання іншо— планетянам. Як ніби приятелям, з якими давненько не бачився).

І сигнал полетів та й полетів. До Полярної Зірки. З піснею-хітом «Бітлза».

Все, як кажуть, о’кей!

І все б нічого, та ось заковика. Чи одержать іншопланетні хомо сапієнси — за умови, звичайно, що вони там чомусь є, — пісенний дарунок землян? Про це ми дізнаємось так… так десь через 431 світловий рік. Рівно стільки йтиме туди сигнал з Землі — зі швидкістю 300 000 км на секунду! (З меншою швидкістю він туди і за тисячу літ не дістанеться!).

Та стільки ж — 431 світловий рік — землянам доведеться чекати відповіді. Якщо, звичайно, вона буде.

Отже, через якихось там 862 світлових роки земляни можуть отримати відповідь Полярної Зірки. Один рік, як сигнал послано, вже благополучно минув, лишився ще якийсь там 861.

Агов, на Полярній Зірці, агов у сузір’ї Малої Ведмедиці — ви чуєте нас? Агов, агов… (Що таке «агов» можуть поцікавитися іншопланетяни, а ми їм: агов, це вигук, уживається коли треба привернути чиюсь увагу, покликати когось…)

Агов, агов на Полярній Зірці?!.

Відповіді поки що ніц. Немає. Що ж, почекаємо. Лишилося чекати всього лише якийсь там 861 рік. Дасть Бог дочекаємося.

А тоді… Тоді — через 861 рік з добрим гаком в один прекрасний день із Всесвіту пролунає пребадьоре і радісне:

— А-гов… земляни?!. Агов!!! Це ми… Хто — ми? Тю! Та з Полярної Зірки. Ті, яким ви колись надіслали в дарунок пісню. Нею ми задоволені… хоч нічого й не второпали, У нас, щоб ви знала, інша музика і, зрозуміло, інші пісні.