Дім, в якому…
- Автор: Петросян Мариам Сергеевна
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Книголав
- ISBN: 978-617-7563-73-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Дім, в якому…». Краткое содержание книги:
Це Дім, в якому живуть Куряка, Сфінкс, Сліпий, Лорд, Табакі, Стервожер, Руда, Русалка, Лось, Р Перший та інші. Зграї, ватажки, вчителі. Діти і дорослі, вихованці та вихователі.
Це Дім, в якому всі мешканці грають за певними правилами й дотримуються неписаних законів. У світі поза Домом, у Зовнішності, їм не знайшлося місця. Але їхні вади, особливості та звички, що деінде могли би викликати хіба огиду, співчуття чи страх, тут відкривають шлях до інших реальностей.
Це Дім, в якому час і простір набувають нових форм і сенсів, а межа між явою та химерним стає дедалі тоншою. Однак кому подарувати казку, а кому жахіття — Дім обирає сам…
— Будь ласка, заспокойтеся, — перервала Хресна потік Голубоньчиного красномовства. — Усе не так страшно, як вам здається, особливо якщо не втрачати голови та не накручувати себе, малюючи апокаліптичні картини.
— Так, — Акула, що був занепав духом, набрав поважного вигляду. — Усе не так страшно. Ми обговорили процедуру в подробицях, заручилися підтримкою деяких дружніх організацій і сподіваємося, що з їхньою допомогою хаосу вдасться запобігти.
— Яких таких організацій? — поцікавилася Голубонька, але їй ніхто не відповів.
Хресна пройшлася по кімнаті, схрестивши на грудях руки.
— Мені здається, ви не усвідомлюєте всієї важливості дотримання цілковитої конфіденційності, — сказала вона з докором, зупиняючись біля Гомера, котрий зіщулився в кріслі.
— Наші вихованці проникливі. Щонайменший промах з боку будь-кого з вас — й інформація про перенесення дати перестане бути таємницею. При цьому зовсім не обов’язково згадувати про неї вголос. Достатньо незрозумілої метушливості, виразу обличчя, непомітних нам самим ознак. Не кажучи вже про збори... — Хресна мигцем подивилася на Голубоньку, — наприклад, якщо з чергової кімнати зникне більша частина предметів, що належать комусь із нас, навряд чи щось таке залишиться непоміченим. Я говорю про те, що ми можемо виказати себе мимоволі, тим самим поставивши під удар весь наш задум.
— А я з вами не сперечаюся, — мляво відмахнувся Гомер, який більшу частину сказаного узяв собі в рахунок. — Ви мене цілком переконали. Прошу вибачити мені мою нестриманість.
Хресна поверх його голови з посмішкою дивилася на Ральфа.
Він посміхнувся їй у відповідь.
Я тебе зрозумів, Сталева Леді. Метушливість і хвилювання — це до Гомера. Пакування-збирання — слабкість Голубоньки. Шериф — базіка. Ящір здатен зрадити себе зловтішним виразом обличчя. Вівця — мученицьким виразом. А ось у чому ти сумніваєшся, коли йдеться про мене? Чи не в тому, що я кинуся доповідати їм про ваші плани?
Уловивши це «ваші» у власних думках, Ральф здригнувся та змружив очі.
Я так і подумав? Ваші, а не наші? Що ж, може, вона не аж так уже й помиляється, ця стара сука.
СТАРА СУКА?
— Я прошу всіх висловитися, — зажадав Акула. — Усіх без винятку. Зараз, бо після голосування ми до цієї теми вже не повернемося.
— Я згоден із тим, що це вдалий план, — поспішив заявити Гомер. — Хоча й обурений браком довіри з боку керівництва.
Голубонька голосно фиркнула.
— Брак довіри? Ха! То так це тепер називається? Дуже мило!
— То ви згодні чи ні? — перебив її Акула.
— Згодна.
— А я ні, — пробурчав Шериф з підвіконня. — І саме щодо останнього пункту. Щодо нас. Що я, по-вашому, така язиката баба, що мені не можна навіть і таємницю довірити? Ні вже, я краще звільнюся, ніж терпіти таке!
— Чудово, — кивнула Хресна. — Ніхто не втримує вас у Домі проти вашої волі. Якщо це ваше остаточне рішення, подайте заяву про звільнення, директор її затвердить.
У кімнаті запанувала тиша, порушувана тільки шурхотом лопатей вентилятора, які розтинали повітря. Те, що Хресна висловилася за Акулу, обурило всіх, а Шерифа просто приголомшило.
— Ну це вже занадто! — запінився він. — Чого це ви розкомандувалися? Що ви собі дозволяєте?
— Усе, сказане тут нашою шановною колегою, узгоджено зі мною, — задоволено підтвердив Акула. — Узгоджено та схвалено.
Шериф вирячився на директора з невимовним виразом обличчя. Ральф ніколи не думав, що Шериф може бути настільки ошелешеним.
Де ж ти був останні півгодини, дурний чоловіче? Невже тільки зараз до тебе дійшло те, що всі ми давно зрозуміли й узяли до відома?
— Так, і якщо не передумаєте, зробіть ласку подати заяву протягом двадцяти чотирьох годин, — зажадала Хресна. — Ми повинні точно знати, йдете ви чи залишаєтеся.
— Не збираюся я звільнятися перед самим випуском! — заревів Шериф.
Заревів, утім, не так гучно, як звик це робити.
— У такому разі — не розкидайтеся порожніми погрозами.
Шериф похмуро згорбився на підвіконні. Схожий на ображену розжирілу ґаргулью. Дивлячись на нього, Ральф відчув укол жалю, подумавши, що якщо зараз Хресна накаже Шерифові злізти з підвіконня та сісти, як годиться, на стілець, він, швидше за все, підкориться.
На щастя, Хресна не стала розмінюватися на дрібниці. Шериф був відверто й безнадійно добитий. Тепер вона почала звужувати кола навколо Ральфа, а ганьба Шерифа була їй потрібна лише як приклад для схильних до опору.