Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Як я вже говорила, — продовжувала Келен, — наша головна мета — вбити побільше ворогів. Може бути, цієї ночі нам випаде найкраща можливість.

Скільки у вас тут мечоносців?

Він помовчав, виробляючи підрахунок в умі, потім сказав:

— Мечоносців — близько двох тисяч. Напевно, ще чоловік вісімсот лучників, а решта — списники, кіннотники і всякі інші потрібні у військах люди зброярі, ковалі, візники та інші.

— Добре, — кивнула Келен. — Тоді я попрошу тебе відібрати близько тисячі мечоносців. Обирай найсильніших, найхоробріших, самих нещадних до ворога.

— А що належить зробити цим воїнам?

— Ті, кого ми одягнемо в мундири вбитих вартових, повинні відправитися на розвідку у ворожий табір. Повернувшись, вони розкажуть нам, де знаходиться те, що нас передусім цікавить. У нас буде достатня кількість людей, щоб виконати завдання. Мечники займуться ворожими командирами, принаймні тими, які не будуть отруєні, а потім повинні будуть знищити якомога більше ворожих воїнів і як можна швидше.

Вони дійшли до дванадцяти наметів, що стояли півколом, одна за одною.

Келен перевірила їх все і переконалася, що все приготовано, як вона наказала. Потім вона зупинилася біля найбільшого намету.

— Ти збиралася сказати мені, що ми збираємося білити, — нагадав Райан.

— Тисячу воїнів, — коротко відповіла вона. Він був приголомшений.

— Нам належить білити людей? Але навіщо?

— Тут все дуже просто. Відомо, що д'харіанці бояться привидів. Вони бояться привидів убитих ними ворогів. Тому вони і намагаються прибрати тіла вбитих товаришів з поля бою, як було в Ебінісі. Сьогодні вночі до них прийдуть ті, кого вони бояться. Вони піддадуться нападу тих, кого вони тільки й бояться: нападу привидів.

— Але вони ж зрозуміють, що ми воїни, тільки в білому одязі.

— Ні на кому не буде одягу. На них не буде нічого, а їх мечі будуть білі, як і вони самі. Перед нападом всі наші воїни роздягнуться догола.

У командира Райана відвисла щелепа.

— Що?!

— Ти зараз повинен зібрати тисячу мечоносців. Їм слід заходити в ці намети, роздягатися і занурюватися в діжки з вапном. Після цього нехай стоять біля гарячих каменів і сушаться. На це піде багато часу. Після цього вони знову можуть одягатися і носити одяг до часу нападу.

Командир Райан не вірив своїм вухам:

— Але ж зараз зима! Вони ж замерзнуть!

— Зараз відлига, — відповіла Келен. — Крім того, щоб не замерзнути, вони постараються зробити свою справу якомога швидше і повернутися назад. Їм зовсім ні до чого залишатися довго в стані ворога. Противник швидко отямиться і знищить тих, хто вторгся в його табір. А наші воїни повинні будуть вбивати д'харіанцев, поки ті ще не отямилися від переляку. Коли д'харіанци побачать привидів, яких так бояться, то в перші хвилини будуть думати тільки про втечу і ні про що інше. А наші люди отримають можливість рубати втікачів. Деякі з ворогів не зможуть навіть бігти від переляку. Ті ж, хто впізнає в нас воїнів, все-таки схаменуться, але не відразу. Ось цим-то часом першого переляку нам і треба скористатися. У бою достатньо іноді нетривалого замішання ворогів, щоб отримати над ними верх. В тому й буде справа, що наші мечоносці зовсім не повинні вступати в даний бій. Їх завдання полягає в тому, щоб винищити побільше ворогів, скориставшись панікою. А після того, як ворожі командири будуть вбиті, нашим воїнам і зовсім не слід битися без крайньої необхідності. Ми не можемо ризикувати нашими людьми. Ось мій наказ: напасти на них, перебити побільше народу і відійти назад.