Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
— санкції з абсолютно-визначеним розміром;
— санкції з відносно-визначеним розміром, який вираховується у відсотках від розміру недоплати чи іншого показника тяжкості порушення;
— санкції з відносно-визначеним розміром, який залежить від розміру недоплати чи іншого показника тяжкості порушення, але вираховується не у відсотках (наприклад, штраф у розмірі вартості відчуженого майна, штраф у розмірі збору на один календарний місяць тощо).
Див. також пункти 5–7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення ПК» і коментар до них.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій, не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Так, не можуть встановлюватися і застосовуватися штрафні санкції за порушення нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, ДПС України та інших центральних органів влади, а також органів місцевого самоврядування. Наприклад, після набрання чинності ПК не можна застосовувати штрафні санкції, передбачені Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Стаття 114. Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
114.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
114.1. У пункті 102.1 ст. 102 ПК, до якого відсилає ця норма, зазначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1 095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.
На практиці це означає, що контролюючий орган одночасно з визначенням суми грошових зобов’язань платника податків застосовує штрафні санкції до такого платника податків (за наявності законних підстав для таких санкцій). Якщо рішення про визначення суми грошових зобов’язань платника податків прийнято з додержанням строків давності, застосування штрафних санкцій також відбувається в межах встановлених строків.
Однак не виключається ситуація, коли грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом без застосування штрафних санкцій. У таких випадках зберігається право контролюючого органу застосувати штрафні санкції пізніше — але до закінчення строку давності, передбаченого ст. 102 ПК.
Початок спливання строку давності починається з наступного дня після одного з термінів, чи події, вказаних у п. 102.1. Тобто строк давності починає вираховуватися з наступного дня після останнього дня строку, відведеного для подання податкової декларації чи сплати грошових зобов’язань. Або — з наступного дня після фактичного подання податкової декларації.
Останнім днем, коли можна застосувати штрафні санкції, є останній день строку давності, тобто 1 095-й день.
На строки давності для застосування штрафних санкцій поширюються правила п. 102 щодо можливості недотримання строку давності (податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу — платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили), а також п. 102.3 щодо зупинення відліку строку давності (якщо на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні).
Також з цього питання слід керуватися правилами застосування строків давності, що містить п. 56.18 ст. 56 ПК (див. лист Вищого адміністративного Суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11).
У ст. 114 ПК не врегульовані питання щодо строків давності для застосування штрафних санкцій за порушення, які не пов’язані з нарахування податкових зобов’язань. Так, наприклад, неподання банками та іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений цим Кодексом строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків не є підставою для нарахування податкових зобов’язань банків та інших фінансових установ, однак тягне відповідальність за ст. 118 ПК. Строк давності для застосування штрафних санкцій за такі порушення слід вважати таким, що дорівнює загальному правилу, встановленому ст. 102 ПК — 1 095 днів після вчинення правопорушення.